ОСОБЛИВОСТІ РОБОТИ З УЧНЯМИ В ЗАЛЕЖНОСТІ ВІД ТИПУ ХАРАКТЕРУ

ОСОБЛИВОСТІ РОБОТИ З УЧНЯМИ В ЗАЛЕЖНОСТІ ВІД ТИПУ ХАРАКТЕРУ

Гіпертемічний тип

Діти з таким типом акцентуації завжди в гарному настрої. Якщо трапляються вибухи гніву й роздрату­вання, то вони швидко минають, піднесений настрій супроводжується бажанням діяти та спілкуватися, за­вдяки чому вони легко сходяться з людьми, стають лідерами. Прагнуть усього нового, завдяки чому ви­являють енергійність, ініціативу, творче мислення. Однак, з іншого боку, надмірна діяльність може ви­литися в розкиданість інтересів, відсутність цілеспря­мованості, що призводить до того, що часто такі учні не доводять розпочату справу до кінця. Підвищена товариськість може привести до недостатньої розбір­ливості в контактах. Виражене прагнення до само­стійності.

Цінують волю, тому можуть протестувати проти спроб дорослих втручатися в їхнє життя. Протест най­частіше виражається в навмисних порушеннях правил, у втечі з дому. Як правило, погано переносять будь-який режим і дисципліну.

Рекомендації вчителеві щодо роботи з такими ді­тьми:

• захоплювати новими оригінальними завданнями;
• пропоновані завдання не повинні бути монотон­ними й вимагати занадто тривалих зусиль з боку дитини;
• довести видимий контроль до необхідного міні­муму.

Нестійкий тип

Головна риса таких дітей — нездатність до наймен­ших зусиль: вони не можуть організувати себе, уни­кають труднощів, доручень, відповідальності. Легко піддаються думці більшості й навіюванню, схильні до наслідування. Прагнуть до одержання нових вражень, розваг. Найстрашніше для них — самотність. Для отримання нових відчуттів удаються до хуліганських учинків, уживають наркотики, алкоголь. Як правило, такі діти легко чинять дрібні крадіжки, бажають про­водити весь час у вуличних компаніях.

Рекомендації вчителеві щодо роботи з такими ді­тьми:

§  здійснювати за ними жорсткий контроль (вима­гати систематичного виконання домашніх зав­дань);

§  підтримувати постійний контакт із батьками.

Циклоїдний тип

Головна риса: два стани, що змінюють один одно­го. Перший стан характеризується гарним настроєм, прагненням до діяльності, активним спілкуванням з оточуючими. У другому стані настрій пригнічений, млявість, сонливість, відчуженість, зниження праце­здатності. У цьому стані в підлітка виникають реаль­ні проблеми — погані оцінки, сварки з однолітками, конфлікти з учителями, батьками,— які здаються нерозв'язними. У такі моменти деякі підлітки здатні до суїциду. Як правило, тривалість фаз становить два-три тижні. Однак можлива тривалість і від кількох годин до кількох місяців.

Рекомендації вчителеві щодо роботи з такими ді­тьми:

§  із розумінням ставитися до іншого стану ді­тей (не слід докоряти їм у ліні й вимагати фізичної активності).

Лабільний тип

Для таких підлітків також характерна зміна на­строю, але, на відміну від попереднього типу, тут не­має регулярної зміни настрою. Настрій змінюється дуже різко та з найнезначнішого приводу. Для вихо­ду зі стану пригніченості достатньо невеликого заохо­чення, зміни виду діяльності. Такі діти, як правило, мають непогану інтуїцію. Вони здатні щиро любити, співпереживати чужому горю, відчувати прихильність до близьких і друзів, але лише в тому випадку, якщо відчувають взаємність. Вони люблять компанії для одержання нових вражень. Не є лідерами, їм більше до душі роль «улюбленця».

Рекомендації вчителеві щодо роботи з такими ді­тьми:

§  ставити в приклад тих, до кого прихильна ди­тина;

§  постійно пропонувати виконувати різні завдання.

Сенситивний тип

Діти з таким типом вирізняються вразливістю, м'якосердям. Боязкі та сором'язливі серед незнайомих людей, у новому для них оточенні. У звичних умо­вах зі знайомими людьми вони достатньо товариські. Люблять проводити час із молодшими. Прив'язані до близьких людей. Вирізняються слухняністю, їх уважа­ють «домашніми дітьми». У них добре розвинене по­чуття обов'язку, відповідальності, висока вимогливість до себе й оточуючих. Характерним є комплекс влас­ної неповноцінності. Вони надмірно чутливі до думки оточуючих. Важкою виявляється ситуація, коли такі учні стають об'єктом глузувань або підозри в поганих учинках, тому дуже скуто почуваються біля дошки.

Рекомендації вчителеві щодо роботи з такими ді­тьми:

• по можливості підтримувати таких дітей, коли вони відповідають біля дошки.

Демонстративний тип

Діти з таким типом акцентуації виокремлюються насамперед постійним прагненням звернути на себе увагу оточуючих. Вони хочуть захоплення, подиву, співчуття. Такі учні згодні бути об'єктом образ, обу­рення, аби лише бути поміченими. Вони часто бре­шуть, причому дуже мистецьки, бо мають чудові ак­торські здібності. Ніколи не бувають безкорисливими у взаєминах з іншими людьми.

Рекомендації вчителеві щодо роботи з такими ді­тьми:

• не акцентувати уваги на поведінці таких дітей;
• оцінюючи відповіді та вчинки, мотивувати своє ставлення.

Шизоїдний тип

Характерна риса — нестача інтуїції: у розмові з оточуючими не відчувають моменту, коли потріб­но вислухати й поспівчувати, а коли, навпаки, краще промовчати. Постійно перебувають у власному сві­ті, побудованому ними та сповненому фантазій і за­хоплень. У свій внутрішній світ нікого не пускають, мають оригінальні захоплення, начитані. Діти з таким типом, як правило, усвідомлюють свою несхожість на інших і часто самі страждають від самотності, невмін­ня налагодити контакти з оточуючими, знайти собі друга.

Рекомендації вчителеві щодо роботи з такими ді­тьми:

• намагатися використовувати їх досить добре роз­винене письмове мовлення;
• використовувати їхню ерудицію, оригінальність суджень.

Конформний тип

Діти з таким типом вирізняються постійним під­коренням думці більшості. Вони прагнуть робити «як усі», одягатися «як всі», думати «як усі». Якщо оточен­ня гарне, то такі діти особливих проблем не мають. Але, потрапивши в погане середовище, вони згодом засвоюють усі манери, звички й правила поведінки членів групи й тоді вимагають особливої уваги з боку дорослих. Такі діти можуть відмовитися відповідати лише тому, що перед цим інший учень отримав по­гану оцінку.

Рекомендації вчителеві щодо роботи з такими ді­тьми:

• керувати, не чинячи на них прямого тиску;
• запобігати спілкуванню конформних дітей з невід­повідними людьми.