Інтерактивні технології навчання

Педагогічні інновації пов'язані сьо­годні із застосуванням інтерактив­них методів у навчальній та вихов­ній діяльності вчителя. "Інтерактив­ний" означає здатність взаємодіяти в процесі бесіди, діалогу з чимось (комп'ютером) або кимось (люди­ною). Отже, інтерактивне навчан­ня — це насамперед діалогове на­вчання, в ході якого здійснюється взаємодія вчителя та учня.

Основні характеристики інтерактиву.

Передусім — це спеціаль­на форма організації пізнавальної діяльності. Вона передбачає конк­ретні завдання. Одне з них — ство­рення комфортних умов навчан­ня, за яких кожний учасник про­цесу відчуває свою інтелектуальну спроможність. Це робить продук­тивним і сам процес навчання.

Інтерактивні технології (ІТ) можна представити як різновид активних методів навчання.

Суть інтерак­тивних технологій полягає в тому, що навчання відбувається шляхом взаємодії всіх, хто навчається.

Це — співнавчання (колективне, кооперативне навчання, навчання у співпраці), в якому і вчитель, й учні є суб'єктами. Учитель виступає лише в ролі орга­нізатора процесу навчання, лідера групи учнів. ІТ найбільше відпові­дають оєобистісно орієнтованому підходу до навчання.

У процесі застосування інтерактив­них технологій, як правило, моде­люються реальні життєві ситуації, пропонуються проблеми для спіль­ного розв'язання, застосовуються рольові ігри. Тому ІТ найбільше сприяють формуванню в учнів умінь і навичок, виробленню особистих цінностей, створюють атмосферу співробітництва, творчої взаємодії в навчанні.

• Інтерактивні технології дають можливість забезпечити глибоке вивчення матеріалу. Учні освою­ють усі рівні пізнання: знання. розуміння, застосування, аналіз, синтез, оцінку. Про цьому від­соток учнів, які засвоїли знання, досить високий (понад 50).
• Змінюється роль учнів. Вона перетворюється на активну: учні приймають важливі рішення щодо процесу навчання.
• Змінюється основне джерело мотивації навчання. Воно стає внутрішнім, це інтерес самого учня.
• Значно підвищується роль особистості педагога. Педагог більше розкривається перед учнями, виступає як лідер, організатор.
• Засвоєння незначного обсягу інформації потребує значного часу
• Кожна інтерактивна технологія потребує попереднього розгляду й навчання учнів процедури, і Викладач має менший контроль І над  обсягом   і  глибиною  вивчення, часом і ходом навчання. | Результати роботи учнів менш і передбачувані. Дисципліна учнів на інтерактивному уроці може бути проблемою для вчителя.
• Практично відсутні методичні розробки та література з інтерактивних технологій.

Як правило, сучасна система навчання вимагає від учителя охоплення великого обсягу інформації, вона орієнтована на рівні "знання" й "розуміння". Це підштовхує педагога на використання в основному пасивних методів навчання.

У середньовіччі використання пасивних методик було виправдане. Учитель мав можливість передати весь обсяг відомої на той час інфор­мації з будь-якого предмета своєму учневі. У сучасному світі ситуація кардинально змінилися. Неможли­во одній людині знати все, навіть у якійсь вузькій царині. До того ж численні факти містяться в пам'яті комп'ютера.

Учні ж повинні мати цілком інші навички: думати, розуміти суть речей, осмислювати ідеї та концеп­ції і вже на основі цього вміти шукати потрібну інформацію, трактува­ти її та застосовувати в конкретних умовах, формулювати й відстою­вати особисту думку. Саме цьому сприяють інтерактивні технології.

Інтерактивні методи на уроках

1. Робота в малих групах — дає змогу учням набути навичок, необхідних для спілкування та співпраці. Вона стимулює робо­ту в команді. Ідеї, вироблені в групі, допомагають учасникам бути корисним одне одному. Висловлювання думок допома­гає їм відчути особисті можли­вості та зміцнити їх.

2. Робота в парах — одна з форм роботи в малих групах. Кожна пара обмінюється своїми ідеями та аргументами з усім класом, що допомагає провести дискусію.

Ці форми роботи дуже ефективні на уроках, особ­ливо у 5-6 класах. Учні із задово­ленням перевіряють знання правил одне в одного. Крім того, у них з'являється живий дух суперництва, тому кожна група прагне викона­ти завдання краще. У групах діти спроможні раціонально розподіля­ти навантаження, щоб найслабші теж брали посильну участь й ово­лоділи матеріалом, що вивчається.

3. Розв'язання проблем — метод, за допомогою якого можна вирі­шувати більшість дилем. Він складається з кількох етапів:
• аналіз проблеми;
• пошук розв'язання проблеми;
• вибір розв'язання.

4. Симуляційні ігри (симуляції) — це створення вчителем ситуації, під час яких учні копіюють у спрощеному вигляді процеси, які відбуваються в справжньо­му суспільному, економічному та політичному житті. Під час симуляції не йдеться про демон­стрування акторських здібностей, а лише про вміле і за мож­ливості безособове відтворення даного процесу.

5. Вироби особисту позицію — це  метод, який корисний під час проведення в класі дискусії сто­совно суперечливої теми. Як проблеми слід використовува­ти дві протилежні думки, які не мають правильної відповіді.

6. Прес-метод слід використову­вати тоді, коли виникають су­перечливі питання та під час проведення вправ, у яких тре­ба посісти визначену позицію з обговорюваної теми.

7. "Мікрофон" — цей метод дає змогу кожному сказати щось швидко, по черзі, відповідаючи на запитання або висловлюючи свою думку.

8. Розігрування ситуації за ролями (програвання сценки) — мета такого методу — визначити став­лення до конкретної ситуації або проблеми, набути досвіду шля­хом гри.

9. Аналіз ситуації — одна з форми роботи на уроках. Для розгляду певної ситуації (випадку з жит­тя) необхідно звертати увагу на основні моменти:

§  факти;

§  проблеми; -— аргументи;

§  рішення.

10.  Дискусія — дає чудову нагоду , виявити різні позиції з певної проблеми або з приводу супе­речливого питання. Для того, щоб дискусія була відвертою, необхідно створити атмосферу довіри та взаємоповаги. Тому в класі бажано виробити правила культури ведення дискусії.

11.  "Коло ідей" — цей метод залучає всіх учнів до дискусії. Він добре спрацьовує, коли ставлять запи­тання або виступають доповідачі від малих груп.

12. "Акваріум" — цей метод перед­бачає розподіл учнів на чотири групи й пропонує прочитання тексту підручника. Він пояснює, що ці норми, будуть потрібні під час виконання наступно­го завдання. Потім одна з груп сідає в центрі класу. Це необхід­но, щоб відокремити діючу групу від слухачів певною відстанню. Ця група отримує листа із ситуа­цією і завдання.

Інтерактивні технології потре­бують певної зміни життя класу, а також значної кількості часу для підготовки .(як учням, так і педа­гогові). Починайте з поступового застосування цих технологій, якщо ви або учні з ними недостатньо ознайомлені. Як педагогові, так і учням треба звикнути до них.

Можна навіть скласти їх впровад­ження. Краще старанно підготувати декілька занять у навчальному році, ніж часто проводити поспіхом під­готовлені "ігри".

Можна провести з учнями особли­ве "організаційне заняття", створи­ти разом з ними "правила роботи в класі". Налаштуйте учнів на ста­ранну підготовку до навчальних семінарів. Використовуйте спочат­ку прості інтерактивні технології — робота в парах, малих групах, "моз­ковий центр" тощо. Коли у вас і в учнів з'явиться досвід подібної роботи, такі заняття проходитимуть набагато легше, а підготовка не потребуватиме багато часу.

Використання інтерактивних тех­нологій — не самоціль. Це лише засіб для досягнення такої атмо­сфери в класі, яка найкраще спри­яє співробітництву, порозумінню й доброзичливості, дає можливість дійсно реалізувати особистісно орі­єнтоване навчання.

Якщо застосування вами інтерак­тивних технологій у конкретному класі веде до протилежних резуль­татів, треба переглянути вашу стра­тегію й обережно підходити до використання подібних технологій.

Можливо, варто обговорити цю ситуацію з учнями (чи правильно ви розумієте й використовуєте ІТ, чи готові ви й учні до їх виконання?). Деяким викладачам буває складно розкривати себе перед школярами, висловлювати особисту думку щодо матеріалу, показувати некомпетент­ність у деяких питаннях. Безумов­но, не всі викладачі "створені" для інтерактивних технологій. Проте їх використання дає можливість для фахового зростання, для зміни себе, навчання разом з учнями.

Зробити перший крок допоможе новий підхід до навчання та його мети, за якого викладач відверто може визнати себе не спеціалістом й отримати "право" не знати від­повіді на ті або інші запитання (до того ж багато запитань з будь-якого предмета не мають однозначної або | єдино правильної відповіді).

З іншого боку, після декількох ста­ранно підготовлених уроків викла­дач зможе відчути, як змінилося ставлення до нього учнів, а також безпосередньо атмосфера в класі — і це послужить додатковим стиму­лом до роботи з інтерактивними технологіями.

Для ефективного застосування ін­терактивних технологій, зокрема щоб охопити весь необхідний обсяг матеріалу й глибоко його вивчи­ти (а не перетворити технології на безглузді "ігри заради самих ігор"), педагог повинен старанно планува­ти свою роботу, щоб:

• дати завдання учням для попе­редньої підготовки: прочитати, продумати, виконати самостійні підготовчі завдання;
• відібрати для уроку або занят­тя такі інтерактивні вправи, які дали б учням "ключ" до освоєн­ня теми;
• під час власне інтерактивних вправ дати учням час подума­ти над завданням, щоб вони сприйняли його серйозно, а не механічно або "граючись" вико­нували його;
• на одному занятті можна вико­ристовувати одну (максимум — дві) інтерактивних вправи, а не їх калейдоскоп;
• дуже важливо провести спокій­не глибоке обговорення за під­сумками інтерактивної вправи, зокрема акцентуючи увагу й на іншому матеріалі теми, прямо не порушеному в інтерактивній вправі;
• проводити швидкі опитування, самостійні домашні роботи з різ­номанітних матеріалів теми, які не були пов'язані з інтерактив­ними завданнями.

Для зміцнення контролю над ходом процесу навчання за умов використання інтерактивних технологій викладач повинен добре підготува­тися:

• глибоко вивчити та продумати матеріал, у тому числі додатко­вий, наприклад, різноманітні тексти,, зразки документів, при­клади, ситуації, завдання для груп тощо;
• старанно планувати й розробля­ти заняття: визначити хрономет­раж, ролі учасників, підготувати запитання й можливі відповіді, виробити критерії оцінки ефек­тивності заняття;
• мотивувати учнів до вивчення шляхом добору найбільш ціка­вих для учнів випадків, проблем; оголошувати очікувані результа­ти (мети) заняття й критерії оцінки роботи учнів;
• передбачати різноманітні мето­ди для привернення уваги учнів, налаштувати їх на роботу, підтри­мання дисципліни, необхідної для нормальної роботи аудиторії; цьому, зокрема, можуть сприяти різноманітні вправи-розминки, письмовий розподіл ролей у гру­пах тощо. Передбачається, що оцінювання навчальних досяг­нень учнів за умов застосування інтерактивних технологій відбу­ватиметься у формі схвалювання будь-яких, навіть щонайменших успіхів та зусиль учнів. Комен­тарі щодо учнівських дій, навіть такі, що містять критику, мають починатися з позитивних заува­жень. Коригування неточних, неправильних відповідей та дій можливе лише у- формі пропо­зицій чинити інакше: "Можлива інша відповідь"..., "Існує інша точка зору"..., "Можна сказати (написати, зробити) інакше"... Передусім необхідно дати право самому учневі переглянути свій початковий варіант дій.

Методика перевірки навчальних до­сягнень учнів має відповідати меті та методиці викладання предмета. Якщо для перевірки знань існують традиційні способи оцінювання, то перевірка навичок потребує наба­гато більше часу, а переконатися у виховному ефекті навчання без­посередньо на уроці взагалі майже не можливо.

Цінності, особисте ставлення про­являтимуться в реальному житті; завдання ж учителя — дати учням можливість висловлювати й захи­щати особисту думку в будь-яких навчальних ситуаціях у класі та поза школою.

Оцінюючи результати інтерактив­ного навчання, необхідно врахувати такі умови:

• підтримувати баланс перевірки знань, навичок;
• використовувати традиційні та інтерактивні технології оціню­вання;
• застосовувати групове, змагаль­не та індивідуальне оцінюван­ня, самооцінку та взаємооцінку учнів;
• обговорювати з учнями критерії оцінювання;
• враховувати досягнення класу та індивідуальний прогрес учнів.

Передбачається, що оцінювання на­вчальних досягнень учнів за умов застосування інтерактивних техно­логій відбувається у формі схвалю­вання будь-яких, навіть найменших, успіхів учнів, бо більшість людей прихильно ставляться до похвали та нагороди.

Для підтримки й заохочування уч­нів можна використовувати такі стратегії:

Стратегія 1

Вислів "Мені подобається"

Опис: вислів, що передає щире за­хоплення учнем.

Мета: нагадати учням, що принай­мні одна доросла людина цінує їх.

Стратегія 2

Вислів "Я також..."

Опис: вислів, що виражає співчуття й розуміння з боку вчителя до учня.

Мета: допомогти учням зрозуміти, що вони не одні.

Стратегія З

Увага без похвали

Опис: приділити учневі увагу, вислу­хавши його без похвали.

Мета: підтримувати й заохочувати учнів, не роблячи їх надто залежни­ми від схвалення інших. Можна вживати: фізичний дотик, погляд у вічі, стимулюючі запитан­ня, час для учня, привітання після відсутності, вияв турботи.

Стратегія 4

Вислів "Правильно"

Опис: повідомити учневі, що його відповідь правильна, і перейти до наступного виду роботи

Мета: підтвердити правильність від­повіді, не відвертаючи при цьому уваги учня від роботи. Доцільно використати такі фрази: так, це правильно, добре, так, саме це я хотів почути, саме так, пра­вильно, так, дякую.

Стратегія 5

Вислів "Неправильно"

Опис: повідомити учневі, що його відповідь неправильна, і перейти до наступного виду роботи.

Мета: підтвердити хибність від­повіді, не відвертаючи при цьому уваги учня від роботи.

Стратегія 6

Похвала й нагорода для всіх

Опис: похвала й нагороди для цілої групи.

Мета: заохочувати цілу групу, не нехтуючи при цьому жодним учнем, і розвивати почуття єдності.

Отже, інтерактивні форми робо­ти активізують розумову діяль­ність учнів, сприяють зацікавлен­ню предметом, розвивають логіку та практичне мислення. А без цих якостей сьогодні не обійтись.