ОБЖД

Урок №1

Тема: Екологічні потреби навколишнього середовища.

Екологічні кризи.

Мета: ознайомити учнів з різними екологічними кризами, їх причинами та наслідками.

    Наочність: папка по темі з роздатковим матеріалом.

Хід уроку

1.    Організаційний момент.

Перевірити присутність учнів.

Перевірити готовність учнів до уроку.

2.    Основні питання для перевірки засвоєного матеріалу:

3.    Викладення нового матеріалу (конспект):

ПЛАН

1. Екологічні кризи, причини їх дії

2. Фізичні, хімічні, біологічні та психологічні фактори.

       3.Селеві потоки, зсуви та метеорологічні небезпечні явища.

1. Екологічні кризи, причини їх дії

Екологічна криза означає наявність значних структурних змін навколишнього середовища.

Вплив людини на біосферу зводиться до чотирьох головних форм:

1) зміна структури земної поверхні (розорювання степів, вирубування лісів, меліорація, створення штучних водойм та інші зміни режиму поверхневих вод тощо),

2) зміна складу біосфери, кругообігу і балансу тих речовин, які її складають (добування корисних копалин, створення відвалів, викиди різних речовин у атмосферу та водойми),

3) зміна енергетичного, зокрема теплового, балансу окремих регіонів земної кулі і всієї планети,

4) знищення деяких видів тварин, руйнування їх природних місць існування, створення нових порід тварин та сортів рослин, переміщення їх на нові місця існування тощо.

Під забрудненням навколишнього середовища розуміють надходження в біосферу будьяких твердих, рідких і газоподібних речовин або видів енергії (теплоти, звуку, радіоактивності і т.п.) у кількостях, що шкідливо впливають на людину, тварин і рослини як безпосередньо, так і непрямим шляхом.

Об'єктами забруднення є:

· атмосфера,

· вода,

· грунт.

жертвами забруднення:

· рослини,

· тварини,

· гриби,

· мікроорганізми.

За даними Міністерства природних ресурсів і екології, у нашій країні щороку утворюється майже 2 млрд т. різних відходів, 2/3 з яких розкривні, шахтні та інші гірські породи. Тільки переробка сільськогосподарської сировини дає щороку 450 мли т відходів.

Зростання населення і масштабів виробництва спричинило виникнення регіональних екологічних проблем. Головними причинами екологічної напруги стали: широкомасштабна розробка надр і видобуток мінеральної сировини (Кривий Ріг, Донбас, ЛьвівськоВолинський басейн, Прикарпаття); спорудження каскаду водосховищ на Дніпрі, що призвело до замулення його природної екосистеми; катастрофа на Чорнобильській АЕС.

Однією з найважливіших нині є проблема охорони повітряного басейну, основними забруднювачами якого є транспорт, енергетичні й хімічні підприємства. Почастішали випадки викидів в атмосферу оксиду вуглецю, вуглекислого газу, діоксиду сірки, пилу, різних оксидів та радіонуклідів. Особливо гостро стоїть питання охорони атмосфери в промислових районах, центрах металургійної й хімічної промисловості.

Винятково важливою є охорона водних ресурсів. Джерелами забруднення внутрішніх вод неочищеними стоками є передусім промислові та комунальні підприємства, сільське господарство. Особливо забруднюються водойми мінеральними добривами й пестицидами. Збільшення споживання води зумовлює її дефіцит. У зв'язку з цим проблема забезпечення населення чистою прісною водою є однією з найгостріших. До найважливіших природоохоронних об'єктів належать Дунай, Тиса, Дніпро, Дністер, Південний Буг, Чорне й Азовське моря.

Складовою проблеми охорони навколишнього середовища є охорона земельних ресурсів. Для розвитку сільськогосподарського виробництва винятково велике значення мас раціональне використання землі, відновлення її родючості.

Першочерговою є охорона рослинного світу, особливо лісів. Значення лісу для життя і діяльності людини важко переоцінити, тому найважливішим завданням є регулювання лісокористування, підтримання продуктивності лісів. З цією метою здійснюються заходи лісовідновлення. Для збереження видів унікальної природи створюються національні парки (Карпатський, Шацький та ін.).

Проблема охорони тваринного світу зумовлена зниженням запасів цінних видів риби, хутрових звірів, диких тварин, які не завдають шкоди людині. В зв'язку з цим на відповідні органи покладено обов'язки контролю і регулювання правил мисливства та рибальства. Ухвалено відповідні рішення законодавчих органів.

Основними джерелами забруднення природних вод є:

· Атмосферні води, які несуть значні кількості полютантів (забруднювачів), що вимиваються з повітря і мають переважно промислове походження. При стіканні по схилах, атмосферні та талі води додатково захоплюють з собою значну кількість речовин. Особливо небезпечні стоки з міських вулиць та промислових майданчиків, які несуть значну кількість нафтопродуктів, сміття фенолів, різних кислот.

· Міські стічні води, що включають переважно побутові стоки, які містять фекалії, детергенти (поверхневоактивні речовини), мікроорганізми, у тому числі патогенні.

· Промислові стічні води, що утворюються у самих різноманітних галузях виробництва, серед яких найбільш активно споживає воду чорна металургія, хімічна, лісохімічна, нафтопереробна промисловості.

2.Фізичні, хімічні, біологічні та психологічні фактори

Слід чітко усвідомлювати, що наявність джерела небезпеки ще не означає того, що людині чи групі людей обов'язково повинна бути причинена якась шкода чи пошкодження. Існування джерела небезпеки свідчить передусім про існування або ж можливість утворення конкретної небезпечної ситуації, при якій буде причинена шкода. До матеріальних збитків, пошкодження, шкоди здоров'ю, смерті або іншої шкоди приводить конкретний вражаючий фактор.

Під вражаючими факторами розуміють такі чинники життєвого середовища, які за певних умов завдають шкоди як людям, так і системам життєзабезпечення людей, призводять до матеріальних збитків.

За своїм походженням вражаючі фактори можуть бути

 * фізичні, в тому числі

* енергетичні (ударна повітряна чи водна хвиля, електромагнітне, акустичне, іонізуюче випромінювання, об'єкти, що рухаються з великою швидкістю або мають високу температуру тощо),

* хімічні (хімічні елементи, речовини та сполуки, що негативно впливають на організм людей, фауну та флору, викликають корозію, при­зводять до руйнації об'єктів життєвого середовища),

 * біологічні (тварини, рослини, мікроорганізми),

 * соціальні (збуджений натовп людей)

* психофізіологічні.

 Залежно від наслідків впливу конкретних вражаючих факторів на організм людини вони в деяких випадках (наприклад, в охороні праці) поділяються на шкідливі та небезпечні.

Шкідливими факторами прийнято називати такі чинники життєвого середовища, які призводять до погіршення самопочуття, зниження працездатності, захворювання і навіть до смерті як наслідку захворювання.

Небезпечними факторами називають такі чинники життєвого середовища, які призводять до травм, опіків, обморожень, інших пошкоджень організму або окремих його органів і навіть до раптової смерті.

3.Селеві потоки та метеорологічні небезпечні явища

Селі — це паводки з великою концентрацією ґрунту, мінеральних частин, каміння, уламків гірських порід (від 10-15 до 75% об'єму потоку). «Сель» (сайль) — слово арабське і в перекладі означає бурхливий потік, тобто за зовнішнім виглядом селевий потік — це шалено вируюча хвиля висотою з п'ятиповерховий будинок яка мчить ущелиною з великою швидкістю.

Селі трапляються в багатьох країнах — в деяких областях Індії та Китаю, Туреччини та Ірану, в гірських районах Північної та Південної Америки. Від селевих потоків страждає населення Кавказу, Середньої Азії та Казахстану. В Україні селеві потоки трапляються в Карпатах та Криму.

За складом твердого матеріалу, який переносить селевий потік, їх можна поділити на:

> грязьові (суміш води з грунтом при незначній концентрації каміння, об'ємна вага складає 1,5-2 т/куб.м);

> грязекам'яні (суміш води, гравію, невеликого каміння, об'ємна вага—2,1-2,5 т/куб.м);

> водокам'яні (суміш води з переважно великим камінням, об'ємна вага — 1,1-1,5 т/куб.м).

У Карпатах найчастіше трапляються водокам'яні селеві потоки невеликої потужності, у Середній Азії — грязьові потоки.

Швидкість селевого потоку зазвичай становить 2,5-4,5 м/с, але під час прориву заторів вона може досягати 8-10 м/с і більше.

Небезпека селів не тільки в їх руйнівній силі, а й у раптовості їх появи. Засобів прогнозування селів на сьогодні не існує, оскільки наука точно не знає, що саме провокує початок сходження потоку.

Засоби боротьби з селевими потоками:

• будівництво гребель,

• каскаду запруд для руйнації селевого потоку,

• стінок для закріплення відкосів тощо.

Деякі рекомендації щодо правил поведінки при зсувах, снігових лавинах та селях:

• у випадку попередження про селевий потік або зсув, які насуваються, слід якомога швидше залишити приміщення і вийти в небезпечне місце;

• надавати допомогу людям, які потрапили в селевий потік, використовуючи дошки, палки, мотузки та інші засоби; виводити людей з потоку в напрямку його руху, поступово наближаючись до краю;

• при захопленні сніговою лавиною, необхідно зробити все, щоб опинитись на її поверхні (звільнитись від вантажу, намагатись рухатись вгору, рухи як при плаванні); якщо ні, то потрібно намагатися закрити обличчя курткою, щоб створити повітряну подушку (сніговий пил потрапляє в ніс і рот — людина задихається);

• вирушаючи в гори, необхідно мати при собі лавинні мотузки яскравого кольору; мотузку намагатися викинути на поверхню, щоб завдяки мотузці людину, яка потрапила в снігову лавину, могли знайти.

Зсуви. Зсуви можуть виникнути на всіх схилах з нахилом в 20° і більше в будь-яку пору року. За швидкістю зміщення порід зсуви поділяють на:

• повільні (швидкість становить декілька десятків сантиметрів на рік);

• середні (швидкість становить декілька метрів за годину або добу,);

• швидкі (швидкість становить десятки кілометрів за годину)

Зсуви — це ковзкі зміщення мас гірських порід вниз по схилу, які виникають через порушення рівноваги. Зсуви виникають через ослаблення міцності гірських порід внаслідок вивітрювання, вимивання опадами та підземними водами, систематичних поштовхів, нерозважливої господарської діяльності людини тощо.

Тільки швидкі зсуви можуть спричиняти катастрофи з людськими жертвами. Об'єм порід, які зміщуються при зсувах, перебуває в межах від декількох сот до багатьох мільйонів кубічних метрів.

Найзначніші осередки зсувів на території України зафіксовані на правобережжі Дніпра, на Чорноморському узбережжі, в Закарпатті та Чернівецькій області.

Зсуви руйнують будівлі, знищують сільськогосподарські угіддя, створюють небезпеку при добуванні корисних копалин, викликають ушкодження комунікацій, водогосподарських споруд, головним чином гребель.

Метеорологічні стихійні лиха

* Вітри — це так звані «прилади-змішувачі», вони забезпечують обмін між забрудненим повітрям міст та чистим, насиченим киснем полів і лісів, теплим екваторіальним та холодним повітрям полярних областей, розганяють хмари і приносять дощ на поля, на яких без них нічого б не росло.

Таким чином, вітер — це один з найважливіших компонентів життя. Але він може бути і руйнівним, набагато небезпечнішим від багатьох стихій.

Англійський адмірал Ф.Бофорт ще 1806 р. запропонував 12-бальну шкалу для вимірювання вітрів.

Якщо швидкість вітру досягає 32 м/с, то це — ураган. Ураганами називають також тропічні циклони, які виникають в Тихому океані поблизу узбережжя Центральної Америки. На Далекому Сході і в районах Індійського океану урагани (циклони) мають назву тайфунів. Суть усіх явищ одна. Ураган, тайфун, тропічний циклон — це велетенські віхоли нашої планети.

Коли ураган наближається до узбережжя, він жене поперед себе величезні маси води. Штормовий вал, який супроводжується зазвичай зливами і смерчами, шалено налітає на узбережжя і нищить усе живе.

Одне з найстрашніших стихійних Лих, яке трапилось на нашій планеті, приніс тропічний ураган, який розігрався у листопаді 1970 р. в Бенгальській затоці. Тайфун, який там виник, рушив на північ, в гирло Гангу. Води «великої священної» ріки Індії затопили 800 000 кв. км узбережжя. Ураган мав швидкість вітру 200— 250 м/с, морські хвилі досягали висоти 10м. В цій катастрофі загинуло близько 400 тис. осіб.

На сьогодні існують сучасні методи прогнозування ураганів. Кожне підозріле скупчення хмар, де б воно не виникало, фотографується метеорологічними супутниками з космосу, літаки метеослужби летять до «ока тайфуну», щоб отримати точні дані. Ця інформація закладається в комп'ютери, щоб розрахувати шлях і тривалість урагану та заздалегідь сповістити населення про небезпеку.

Досить небезпечне явище — смерчі, вони трапляються частіше, ніж урагани й тайфуни. Щорічно в Америці спостерігається близько 900 смерчів, які там називають торнадо. Найчастіше це стихійне лихо трапляється на території штатів Техас і Оґайо, де від нього гине в середньому 114 осіб на рік.

Смерчі утворюються тоді, коли стикаються дві великі повітряні маси різної температури і вологості, до того ж в нижніх шарах повітря тепле, а в верхніх — холодне. Тепле повітря, зазвичай, піднімається вгору й охолоджується, а водяна пара, яка міститься в ньому, випадає дощем. Але коли збоку, починає дути вітер, котрий відхиляє в бік потік теплого повітря, який піднімається вгору, то виникає вихор, швидкість якого досягає 450 км/год.

Смерч спричиняє :

знищення будівель,

* пожежі,

* руйнування різноманітної техніки,

* вихрові рухи повітряних потоків смерчу здатні піднімати машини, потяги, мости тощо.

І водночас смерчі здатні на дивні речі. В одному місці вихор підняв у повітря будинок з трьома його Мешканцями, повернув його на 360° і опустив на землю без жодного ушкодження.

Трапляються смерчі і в Україні, південні смерчі спостерігаються на Чорному та Азовському морях.

Аналогічно ураганам смерчі спочатку розпізнають з космічних метеорологічних супутників погоди, а потім за допомогою зйомок прослідковують їх розвиток та рух.

> отримавши повідомлення про ураган, необхідно щільно зачинити двері, вікна;

> з дахів та балконів забрати предмети, які при падінні можуть травмувати людину;

> в будівлях необхідно триматися подалі від вікон, щоб не1 отримати травми від осколків розбитого скла;

> найбезпечнішими місцями під час урагану є підвали, сховища, метро та внутрішні приміщення перших поверхів цегляних будинків;

> коли ураган застав людину на відкритій місцевості, найкраще знайти укриття в западині (ямі, яру, канаві);

> ураган може супроводжуватись грозою, необхідно уникати ситуацій, при яких збільшується ймовірність ураження блискавкою: не стояти під окремими деревами, не підходити до ліній електропередач тощо.

4.    Закріплення нового матеріалу.

5.    Домашнє завдання : конспект.

Урок №2

Тема: Екологічні потреби навколишнього середовища.

Охорона навколишнього середовища.

Мета: ознайомити учнів з охороною навколишнього середовища.

    Наочність: папка по темі з роздатковим матеріалом.

Хід уроку

1.    Організаційний момент.

Перевірити присутність учнів.

Перевірити готовність учнів до уроку.

2.    Основні питання для перевірки засвоєного матеріалу:

3.    Викладення нового матеріалу (конспект):

Охорона довкілля

Охоро́на довкі́лля  — система заходів щодо раціонального використання природних ресурсів, збереження особливо цінних та унікальних природних комплексів і забезпечення екологічної безпеки.

Це сукупність державних, адміністративних, правових, економічних, політичних і суспільних заходів, спрямованих на раціональне використання, відтворення і збереження природних ресурсів землі, обмеження негативного впливу людської діяльності на навколишнє середовище.

Включає охорону атмосферного повітря, вод суші та вод Світового океану, земель, флори і фауни, геологічного середовища.

Мета О.н.с. – протидія негативним змінам у навколишньому середовищі, які мали місце в минулому, відбуваються зараз або можуть бути.

Актуальність О.н.с., що перетворилася в глобальну проблему, пов’язана головним чином зі зростаючим антропогенним впливом. Це зумовлено демографічним вибухом, урбанізацією, що прискорюється, забрудненням навколишнього середовища відходами, надмірним навантаженням на орні землі, пасовища, ліси, водойми.

Заходами, спрямованими на охорону довкілля можуть бути:

·       Обмеження викидів в атмосферу та гідросферу з метою поліпшення загальної екологічної обстановки.

·       Створення заповідників, заказників і національних парків з метою збереження природних комплексів.

·       Обмеження лову риби, полювання з метою збереження певних видів.

·       Обмеження несанкціонованого викидання сміття.

·       Використання методів екологічної логістики для тотального очищення від несанкціонованого засмічення території регіону.

Обґрунтовуючі матеріали

Об'єм відвалів порід і виробничих відходів, що утворилися від спільної діяльності гірничих підприємств світу, складає понад 2000 км3.

Для отримання мінеральної сировини і палива людство вимушене використовувати дедалі глибші шари земної кори.

 Гірничодобувні роботи супроводжуються штучним водозниженням. Тільки при видобутку вугілля з шахт і розрізів відкачується бл. 15 км3 води на рік.

Значні надходження забруднюючих речовин відбуваються в зонах комунікацій і трансп. вузлів (90 т пилу на 1 км залізн. полотна на рік).

При експлуатації нафтопроводів та продуктопроводів найбільшої шкоди завдають аварійні витоки нафти, суспензій тощо.

Охорона атмосфери

Одна з найгостріших екологічних проблем, зумовлених посиленням техногенного впливу на природне середовище, пов’язана зі станом а т м о с ф е р н о г о повітря.

У результаті “парникового ефекту” до 30-х рр. ХХІ ст. середня температура приземного шару повітря може підвищитися на 3±1,5 °С, причому максимальне потепління станеться в приполярних зонах, мінімальне – біля екватора. Очікується збільшення швидкості танення льодовиків і підняття рівня океану з темпом понад 0,5 см/рік.

 Кислотні осади стали істотними компонентами атмосфери. Вони випадають в країнах Європи, Півн. Америці, а також в районах найбільших аґломерацій Азії і Латинської Америки. Головна причина кислотних осадів – надходження сполук сірки і азоту в атмосферу при спаленні викопного палива в стаціонарних установках і двигунах транспорту.

Кислотні осади завдають шкоди будівлям, пам’ятникам і металевим конструкціям, викликають дигресію і загибель лісів, знижують урожай багатьох сільськогосподарських культур, погіршують родючість ґрунтів, що мають кислу реакцію, і стан водних екосистем.

Охорона водних ресурсів

Проблема виснаження в о д н и х р е с у р с і в викликана зростанням споживання води промисловістю, сільським і комунальним господарствам, з одного боку, і забрудненням водних джерел – з іншого.

 Щорічно людством використовується в середньому до 6000 км3 води, з них в сільському господарстві близько 3400, промисловості 2200, на комунально-побутові потреби 400 км3.

 Забруднення багатьох водних об’єктів суші (особливо в країнах Зах. Європи і Півн. Америки) і вод Світового океану досягло небезпечного рівня.

Щорічно в океан потрапляє (млн т): 0,2 – 0,5 отрутохімікатів; 0,1 – хлорорганічних пестицидів; 5 – 11 – нафти і ін. вуглеводнів; 10 – хім. добрив; 6 – фосфорних сполук; 0,004 – ртуті; 0,2 – свинцю; 0,0005 – кадмію; 0,38 – міді; 0,44 – марганцю; 0,37 – цинку; 1000 – твердих відходів; 6,5 – 50 – твердого сміття; 6,4 – пластмас.

Найбільш забруднені нафтою Північне і Карибське моря, Персидська затока, а також прилеглі до Африки і Америки ділянки, де здійснюється її перевезення танкерним флотом.

Охорона земельних ресурсів

Одна з головних екологічних проблем пов’язана з погіршенням стану земельних ресурсів. За історичний час внаслідок вияву прискореної ерозії, негативних процесів людство втратило майже 2 млрд га продуктивних земель.

До утворення пустель схильна площа в 4,5 млрд га, на якій проживає бл. 850 млн чол. Пустелі швидко розвиваються (до 5 – 7 млн га на рік) у тропіч. р-нах Африки, Азії і Америки, а також у субтропіках Мексики. Швидкість зникнення лісів складає 6 – 20 млн га на рік.

Охорона геологічного середовища

Важлива для людства проблема – охорона г е о л о г і ч н о г о  с е р е д о в и щ а, тобто верхньої частини літосфери, яка розглядається як багатокомпонентна динамічна система, що перебуває під впливом інженерно-господарської діяльності людини і, в свою чергу, певною мірою визначає цю діяльність.

Найголовніший компонент геологічного середовища – гірські породи, що містять нарівні з твердими мінеральними і органічними компонентами гази, підземні води. Особливо великий негативний вплив на довкілля від техногенних катастроф, найбільша з яких у ХХ ст. – на Чорнобильській атомній електростанції – сталася в Україні.

О.н.с. суттєвим чином залежить від технічного рівня вугільної енергетики. Прикладом системних дій у подоланні екологічних ризиків є вугільна енергетика Європи. У ФРН на початку ХХІ ст. стала до ладу модельна вугільна ТЕС, в процесі роботи якої викиди вуглекислого газу в атмосферу відсутні. Сучасні екологічночисті вугільні ТЕС запроектовані у Великобританії. У Данії в 2006 р. запущено пілотний проект найбільшої в світі очисної установки димових газів.

У США планується найближчим часом ввести в дію 80 ТЕС, які мають підвищений к.к.д. і новітнє очисне обладнання. Але найбільший приріст світового використання вугілля – 90% до 2020 р. – передбачається за рахунок вугільних енергетик Китаю та Індії, в яких стан О.н.с. порівняно нижчий.

Комплексна охорона довкілля

Комплексна О.н.с. здійснюється на рівні підприємств, населених пунктів, регіонів, держав і глобально – в масштабах всієї планети.

 Велика робота ведеться під егідою ООН, з ініціативи якої в 1972 р. створена постійно діюча Програма ООН по довкіллю. У рамках ООН природоохоронні проблеми вирішують також: Всесвітня метеорологічна організація (ВМО), Всесвітня організація охорони здоров’я (ВОЗ), Міжнародна морська організація (ММО), Міжнар. агентство з атомної енергії (МАГАТЕ), Міжнар. комісія з навколишнього середовища і розвитку (МКНСР). Велику увагу проблемам О.н.с. приділяють Організація економічної співпраці і розвитку (ОЕСР), Європейське економічне співтовариство (ЄЕС), Організація амер. держав (ОАД), Ліга арабських країн з питань освіти, культури і наук (АЛЕКСО).

Генеральна Асамблея ООН прийняла в 1982 р. Всесвітню хартію природи, яка є розвитком Стокгольмської декларації про довкілля (1972), і Всесвітню стратегію охорони природи, розроблену МСОП (1980).

В останні десятиліття ХХ ст. під егідою ООН розроблена Концепція сталого розвитку, яка передбачає глобальні (в просторі і часі) підходи до О.н.с.

В Україні Закон «Про охорону навколишнього середовища» введено в дію з  липня 1991 pоку, в який періодично вносять деякі зміни.

  

4.    Закріплення нового матеріалу.

5.    Домашнє завдання : конспект.

Урок №3

Тема: Надзвичайні ситуації природного походження.

Інфекційні захворювання. Заходи у зонах НС.

Мета: ознайомити учнів з інфекційними захворюваннями. Заходами у зонах НС.

    Наочність: папка по темі з роздатковим матеріалом.

Хід уроку

1.    Організаційний момент.

Перевірити присутність учнів.

Перевірити готовність учнів до уроку.

2.    Основні питання для перевірки засвоєного матеріалу:

3.    Викладення нового матеріалу (конспект):

Інфекція — стан, коли в організм потрапляє чужорідний агент (бактерія, грибок, найпростіші або вірус), який розмножується і здійснює хвороботворний ефект (активна інфекція).

Всі інфекційні захворювання,

 залежно від локалізації збудника діляться:

1. Інфекції дихальних шляхів. До них належать дифтерія, коклюш, кір, туберкульоз, натуральна віспа, грип, ангіна. Шлях передачі — повітряно-крапельний.

2. Кишкові інфекції. До цієї групи належать дизентерія, черевний тиф, вірусний гепатит, поліомієліт, холера. Шлях передачі — через шлунково-кишковий апарат.

3. Інфекції кровоносної системи. Це можуть бути малярія, висипний тиф, кліщовий енцефаліт, чума, туляримія. Всі ці інфекції, як правило, передаються через укуси тварин і звуться трансмісивними.

4. Інфекції поверхневих шкірних покривів і слизових оболонок. До них належать трахома, короста, сибірка, правець. Передаються вони контактним шляхом.

Невід'ємною ланкою у боротьбі з джерелом інфекції є знезараження, або дезінфекція.

Дезінфекція — це комплекс спеціальних заходів щодо знищення збудників заразних захворювань у навколишньому середовищі.

Шляхи передачі інфекції від людини:

1. Контактно-побутовий шлях, коли захворювання передається безпосередньо або через предмети, що оточують хворого.

2. Повітряно-крапельний шлях, коли інфекція передається через крапельки слини, що потрапляють у повітря при розмові, чханні, кашлі. Так можуть передаватися туберкульоз, грип, ко¬клюш, дифтерія, кір тощо.

3. Передача інфекції через воду, в яку потрапляють мікроби з ви¬діленнями хворих (холера, черевний тиф, дизентерія та ін.).

4. Через заражені харчові продукти.

5. Через укуси кровосисних членистоногих (наприклад, малярія).

6. Через ґрунт: наприклад, кишкові захворювання, правець.

Перебіг будь-яких інфекційних захворювань поділяють на кілька періодів.

1. Інкубаційний. Це час з моменту потрапляння збудника в організм людини до початку розвитку перших симптомів захворювання. В цей час збудник прихований в організмі і ви¬явити його можна тільки за допомогою лабораторних обсте¬жень. Тривалість цього періоду неоднакова для різних збуд¬ників і може бути від кількох годин чи днів, як, наприклад, грип, малярія, дизентерія, до кількох місяців і навіть років (СНІД).

2. Продромальний. Цей період триває від кількох годин до кількох днів, тобто від появи перших ознак захворювання до розвитку типових симптомів, характерних для кожного виду збудника. В цей період хворі відчувають загальну слабкість, головний біль, біль у суглобах, скаржаться на відсутність апетиту. Починає підвищуватися температура.

3. Розвиток хвороби. Може тривати кілька днів чи тижнів. Проявляються і посилюються симптоми, характерні для окремої хвороби. Температура тіла висока, сильний головний біль, спостерігаються зміни у внутрішніх органах, змінюється формула крові, можлива поява сипу на шкірі тощо. Цей період найнебезпечніший для хворого і оточуючих, оскільки кількість збудника в організмі досягає максимуму.

4. Згасання хвороби. Відбувається по-різному. Може закінчитися повним одужанням або перейти у хронічну форму. У деяких випадках настає смерть.

Загострення процесу в період видужання називається рецидивом.

Характер поширення інфекційних захворювань серед населення може бути різний. Якщо спостерігаються окремі випадки інфекційних хвороб, то говорять про спорадичні (поодинокі) захворювання.

Значна кількість випадків інфекційного захворювання, пов’язаних між собою спільним джерелом або спільними шляхами поширення, називається епідемією (епізоотією— серед тварин).

Епідемія — масове розповсюдження захворювань, пов'язаних з поширенням одного виду збудника.

Епідемія розвивається тільки за умови наявності трьох факторів:

• джерела інфекції;

• механізму передачі збудника;

• людей, які піддаються захворюванням.

Отже, з метою профілактики інфекцій необхідно впливати на всі три фактори одночасно. Лише тоді боротьба із захворюваннями буде ефективною.

Якщо епідемія досягає надзвичайно великих розмірів, охоплюючи цілі країни і навіть континенти, її називають пандемією.

З історії відомі приклади багатьох пандемій у минулому. Так, у VI та XIV ст. спостерігалися пандемії чуми, а з 1817 по 1963 р. було сім пандемій холери. У 1972-1973 рр. вірус грипу спричинив пандемію, яка охопила 2,5 млрд людей, майже на 1,5 млрд чоловік більше, ніж пандемія цього захворювання у 1957 р.

У разі виникнення осередка дуже небезпечних захворювань, які у всіх випадках призводять до смерті людей, або якщо збудник хвороб невідомої природи, застосовують карантин.

Карантин — це комплекс режимних, адміністративних і санітарно-епідеміологічних заходів, спрямованих на попередження поширення хвороб і ліквідацію осередка зараження. Під час карантину обмежуються контакти серед населення, на підприємствах та установах вводиться спеціальний режим праці.

Медичний персонал, який працює з хворими, повинен бути одягнений в спеціальні протимікробні костюми, що є попередженням внутрішнього поширення інфекції у лікарнях, поліклініках та інших медичних закладах.

Надзвичайна ситуація — порушення нормальних умов життя і діяльності людей на об’єкті або території, спричинене аварією, катастрофою, стихійним лихом, епідемією, епізоотією, епіфітотією, великою пожежею, застосуванням засобів ураження, що призвели або можуть призвести до людських і матеріальних втрат.

Поділяються:

·       за сферою виникнення;

·       за галузевою ознакою;

·       за масштабами можливих наслідків.

Принципи та заходи захисту

в умовах надзвичайної ситуації

Організаційні та правові основи захисту громадян України, об’єктів виробничого та соціального призначення, довкілля від НС техногенного і природного характеру визначаються Законом України “Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру”, виданий Президентом України 8 червня 2000 року.

1) Інформування та оповіщення. Це основний принцип та головний і невід’ємний елемент усієї системи заходів такого захисту. Інформацію становлять відомості про НС техногенного та природного характеру, що прогнозуються або виникли, з визначенням їх класифікації, меж поширення і наслідків, а також способи та методи реагування на них. Оповіщення про загрозу виникнення НС техногенного та природного характеру і постійне інформування про них населення забезпечуються шляхом: телевізійного оповіщення, радіотрансляційних мереж та інших технічних засобів передавання інформації.

2) Спостереження. З метою своєчасного захисту населення і територій від НС техногенного та природного характеру, запобігання та реагування на них відповідними центральними та місцевими органами виконавчої влади здійснюється: створення і підтримання в постійній готовності загальнодержавної і територіальних систем спостереження і контролю з включенням до них існуючих сил і засобів контролю; організація, збирання, опрацювання і передавання інформації про стан довкілля, забруднення харчових продуктів, продовольчої сировини, фуражу, води радіоактивними, хімічними речовинами, мікроорганізмами та іншими біологічними агентами.

3) Укриття в захисних спорудах. Укриттю в захисних спорудах, у разі необхідності, підлягає населення відповідно до його належності до груп (працююча зміна, населення, яке проживає в небезпечних зонах).

4) Евакуаційні заходи. В умовах неповного забезпечення захисними спорудами в містах і інших населених пунктах, що мають об’єкти підвищеної небезпеки, основним засобом захисту населення є евакуація і розміщення його в зонах, які є безпечними для проживання людей і тварин. Евакуація проводиться із зон можливого катастрофічного затоплення, можливого небезпечного радіоактивного забруднення, хімічного ураження, в районах виникнення стихійного лиха, аварій і катастроф (якщо виникає безпосередня загроза життю і здоров’ю людей).

Загальна евакуація проводиться за рішенням Кабінету Міністрів України для всіх категорій населення і планується на випадок: можливого небезпечного радіоактивного забруднення територій навколо атомних електростанцій (якщо виникає безпосередня загроза життю та здоров’ю людей, які проживають в зоні ураження); виникнення загрози катастрофічного затоплення місцевості з чотиригодинним добіганням проривної хвилі.

 Часткова евакуація проводиться за рішенням Кабінету Міністрів України у разі загрози або виникнення НС техногенного та природного характеру. Під час проведення часткової евакуації завчасно вивозиться не зайняте у сферах виробництва та обслуговування населення: діти, учні навчальних закладів, вихованці дитячих будинків, разом з викладачами та вихователями, студенти, пенсіонери та інваліди, які утримуються в будинках для осіб похилого віку, разом з обслуговуючим персоналом і членами їх сімей.

Евакуація населення планується на випадок: • аварії на атомній електростанції з можливим забрудненням території; • усіх видів аварій з викидом сильнодіючих отруйних речовин; • загрози катастрофічного затоплення місцевості; • лісових і торф’яних пожеж, землетрусів, зсувів…

Евакуація проводиться шляхом вивезення населення із небезпечних зон усіма видами наявного транспорту, а у разі його відсутності чи недостатності, а також у випадку руйнування транспортних шляхів – організоване виведення населення пішим ходом по заздалегідь розроблених маршрутах.

5) Інженерний захист. Під час проектування і експлуатації споруд та інших об’єктів господарювання, наслідки діяльності яких можуть шкідливо вплинути на безпеку населення та довкілля, обов’язково розробляються і здійснюються заходи інженерного захисту з метою запобігання виникнення НС техногенного та природного характеру.

6) Медичний захист. Заходи запобігання або зменшення ступеня ураження людей, своєчасного надання медичної допомоги постраждалим та їх лікування, забезпечення епідеміологічного благополуччя в зонах НС техногенного та природного характеру.

     Лікування та психологічне відновлення даних категорій людей проводиться у санаторно-курортних закладах, при яких створені центри медико-психологічної реабілітації.

7) Біологічний захист. Захист від біологічних засобів ураження включає своєчасне виявлення чинників біологічного зараження, залежно від їх виду і ступеня ураження, проведення комплексу адміністративно-господарських, режимно-обмежувальних і спеціальних протиепідемічних та медичних заходів.

Біологічний захист передбачає: • своєчасне використання колективних та індивідуальних засобів захисту; • запровадження режимів карантину та обсервації; • знезаражування осередку ураження; • необхідне знезаражування людей, тварин тощо; • своєчасну локалізацію зони біологічного ураження…

4.    Закріплення нового матеріалу.

5.    Домашнє завдання : конспект.

Урок №4

Тема: Виробничі надзвичайні ситуації.

Аварії та пожежі на виробництвах. Професійні захворювання.

Мета: ознайомити учнів з аваріями та пожежами на виробництвах. Професійними захворюваннями.

    Наочність: папка по темі з роздатковим матеріалом.

Хід уроку

1.    Організаційний момент.

Перевірити присутність учнів.

Перевірити готовність учнів до уроку.

2.    Основні питання для перевірки засвоєного матеріалу:

3.    Викладення нового матеріалу (конспект):

Пожежа

Якщо виникла пожежа — відлік часу йде на секунди, тому необхідно заздалегідь знати, де розміщуються засоби пожеже-гасіння та як ними користуватися.

Під час пожежі остерігайтеся: високої температури, задимленості та загазованості, обвалу конструкцій будинків і споруд, вибухів технологічного обладнання і приладів, падіння обгорілих дерев і провалів. Небезпечно входити в зону задимлення.

Заходи щодо рятування потерпілих

з палаючих будинків та  під час гасіння пожежі:

—перед тим, як увійти у приміщення, що горить, накрий­тесь мокрою ковдрою, будь-яким одягом чи компактною тка­ниною;

—двері в задимлене приміщення відчиняйте обережно, щоб уникнути спалахування від великого притоку свіжого повітря;

—в дуже задимленому приміщенні рухайтесь рачки або пригинаючись; для захисту від чадного газу необхідно дихати через зволожену тканину; в першу чергу рятуйте дітей, інвалідів та старих людей;

—пам'ятайте, що маленькі діти від страху часто ховають­ся під ліжко, в шафу та забиваються у куток;

—виходити із осередку пожежі необхідно в той бік, звідки віє вітер;

—побачивши людину, на якій горить одяг, зваліть її на землю та швидко накиньте пальто, плащ або будь-яку ковдру чи покривало (бажано зволожене) і щільно притисніть до тіла, за необхідності викличте медичну допомогу;

—якщо загорівся ваш одяг, падайте на землю і перевер­тайтесь, щоб збити полум'я, ні в якому разі не біжіть — це ще більше роздмухує вогонь;

—під час гасіння пожежі використовуйте вогнегасники, пожежні гідранти, а також воду, пісок, землю, кошму, ковд­ри та інші засоби, пристосовані для гасіння вогню;

—бензин, гас, органічні олії та розчинники, що загоріли­ся, гасіть тільки за допомогою пристосованих видів вогнегас­ників, засипайте піском або ґрунтом, а якщо осередок пожежі невеликий, накрийте його азбестовим чи брезентовим покри­валом, зволоженою тканиною чи одягом;

—       якщо горить електричне обладнання або проводка, вимкніть рубильник, вимикач або електричні пробки, а потім починайте гасити вогонь.

Пожежа застала вас у приміщенні:

—ви прокинулись від шуму пожежі і запаху диму, не сідайте в ліжку, а скотіться з нього прямо на підлогу;

—повзіть підлогою під хмарою диму до дверей вашого при­міщення, але не відчиняйте їх відразу;

—обережно доторкніться до дверей тильним боком долоні, якщо двері не гарячі, то обережно відчиніть їх та швидко виходьте;

—якщо двері гарячі — не відчиняйте їх, дим та полум'я не дозволять вам вийти;

—щільно зачиніть двері, а всі щілини й отвори заткніть будь-якою тканиною, щоб уникнути подальшого проникнення диму, та повертайтесь рачки у глибину приміщення і вживай­те заходів для порятунку;

—присядьте, глибоко вдихніть повітря, відчиніть вікно, вигляньте та кричіть: «Допоможіть, пожежа!»;

—ви не в змозі відчинити вікно — розбийте шибку твер­дим предметом та зверніть на себе увагу людей, які можуть викликати пожежну команду;

—якщо ви вибрались через двері, зачиніть їх і рачки ру­хайтесь до виходу із приміщення;

—обов'язково зачиніть за собою всі двері;

—під час пожежі заборонено користуватися ліфтами;

—якщо ви перебуваєте у висотному будинку, не біжіть вниз крізь вогонь, а користуйтеся можливістю врятуватися на даху будівлі.

У всіх випадках, якщо ви в змозі, зателефонуйте «01» і викличте пожежну команду.

Пожежі в лісах, степах та на торфовищах

Такі масові пожежі можуть виникати в спеку та при посухах від ударів блискавки, необережного поводження з вогнем, очищення поверхні землі випалюванням сухої трави та з інших причин. Вони можуть спричинити загоряння будівель в насе­лених пунктах, дерев'яних мостів, дерев'яних стовпів ліній електромереж та зв'язку, складів нафтопродуктів та інших матеріалів, що горять, а також ураження людей та тварин.

Ви опинилися в осередку пожежі:

—       не панікуйте та не приймайте поспішних, необдуманих
рішень;

—не тікайте від полум'я, що швидко наближається, у про­тилежний від вогню бік, а дістаньтесь краю вогню проти вітру, закривши голову й обличчя одягом;

—з небезпечної зони, до якої наближається полум'я, ви­ходьте швидко, перпендикулярно напряму поширення вогню;

—якщо втекти від пожежі неможливо, то вийдіть на відкри­ту місцевість або галявину, ввійдіть у водойму або накрийтесь мокрим одягом і дихайте повітрям, що над самою поверхнею землі, — воно тут менш задимлене, рот і ніс при цьому при­кривайте одягом чи шматком будь-якої тканини;

—гасити полум'я невеликих низових пожеж можна, заби­ваючи його гілками листяних порід дерев, заливаючи водою, закидаючи вологим ґрунтом та затоптуючи ногами;

—під час гасіння пожежі не відходьте далеко від доріг та просік, не спускайте з ока інших учасників гасіння пожежі, підтримуйте з ними зв'язок за допомогою голосу;

—будьте обережні в місцях горіння високих дерев, вони можуть завалитися та травмувати вас;

—особливо будьте обережні у місцях торф'яних пожеж, пам'ятайте, що там можуть створюватися глибокі вирви, тому рухайтеся, за можливості перевіряючи палицею глибину вигорівшого шару;

—після виходу із осередку пожежі повідомте місцеву адмі­ністрацію та пожежну службу про місце, розміри та характер пожежі.

Якщо людина знає правила поводження під час пожежі, то вона в змозі не лише вистояти за будь-яких обставин і вряту­вати своє життя, а й надати допомогу у рятуванні інших лю­дей та зберегти матеріальні цінності.

Професійні хвороби є наслідком патологічного впливу на працівників певних чинників шкідливого виробництва.

Існує «Списк професій­них захворювань». До нього входять 27 груп хвороб і окремі захворювання (отруєння, хронічний пиловий і хронічний токсичний бронхіт, бронхіальна астма, інфекційні та паразитарні хвороби, гостре і хронічне перегрівання, тепловий удар, судо­рожні стани, варикозне розширення вен, вібраційна хвороба, шийні і попереково-крижові радикулопатії, в тому числі радикуліти, новоутворення, захворювання м'язів, зв'язок і суглобів, захворювання шкіри, променева хвороба, захворювання, спричинені іонізу­ючим випромінюванням, катаракта та ін.).

Усі виявлені випадки професійних захворювань реєструють­ся в санітарно-епідеміологічних установах.

В основу сучасних класифікацій професійних хвороб

по­кладено етіологічний принцип:

1. Професійні хвороби, спричинені діянням фізичних ви­робничих чинників.

2. Хвороби, спричинені діянням хімічних виробничих чин­ників.

3. Хвороби, спричинені нераціональною організацією праці, нервово-емоційним і фізичним навантаженням, монотонною працею та ін.

4. Хвороби, спричинені діянням біологічних виробничих чинників.

4.    Закріплення нового матеріалу.

5.    Домашнє завдання : конспект.

Урок №5

Тема: Надзвичайні ситуації техногенного походження.

Радіація та життя.

Мета: ознайомити учнів з радіацією.

    Наочність: папка по темі з роздатковим матеріалом.

Хід уроку

1.    Організаційний момент.

Перевірити присутність учнів.

Перевірити готовність учнів до уроку.

2.    Основні питання для перевірки засвоєного матеріалу:

3.    Викладення нового матеріалу (конспект):

Радіація - це один з багатьох видів випромінювань, що існують у природі. Як і всі інші види випромінювань, радіацію можна виміряти. Існують природні і штучні джерела радіації. Земля має природний радіаційний фон, неоднаковий у різних її точках.

Усі біологічні об'єкти чутливі до впливу радіації, але найбільш чутливою до її дії є людина. Вплив радіації на людину пов'язаний з радіоактивними частками, які, маючи величезну енергію та швидкість, під час проходження через будь-яку речовину зіштовхуються з атомами і молекулами цієї речовини і призводять до їх руйнування, іонізації, до утворення "гарячих" (високоенергетичних) і винятково реакційноздатних часток - осколків молекул: іонів і вільних радикалів.

Радіація вносить у наше життя ризик виникнення віддалених наслідків, наприклад, ризики виникнення пухлин і генетичних змін. Однак ці ризики порівнянні з іншими ризиками в нашому житті.

Поняття радіоактивності

Іонізуючі випромінювання існували на Землі ще задовго до появи на ній людини. Проте вплив іонізуючих випромінювань на організм людини був виявлений лише наприкінці XIX ст. з відкриттям французького вченого А.Беккереля, а потім дослідженнями П'єраі Марії Кюрі явища радіоактивності.

Іонізуюче випромінювання — це будь-яке випромінювання, взаємодія якого із середовищем призводить до утворення електричних зарядів різних знаків. Розрізняють корпускулярне і фотонне іонізуюче випромінювання.

* Корпускулярне — потік елементарних частинок .із масою спокою, відмінною від нуля, що утворюються при радіоактивному розпаді, ядерних перетвореннях, або генеруються на прискорювачах. Це а і b частки, нейтрони, протони та ін.

* Фотонне — потік електромагнітних коливань, що поширюється у вакуумі з постійною швидкістю 300 000 км/с.

Вони різняться умовами утворення і властивостями: довжиною хвилі й енергією. До фотонного випромінювання належить й ультрафіолетове випромінювання — найбільш короткохвильова частина спектра сонячного світла (довжина хвилі 400*10-9м).

Основну частину опромінення населення земної кулі одержує від природних джерел випромінювань. Більшість з них такі, що уникнути опромінення від них неможливо. Протягом всієї історії існування Землі різні види випромінювання попадають на поверхню Землі з Космосу і надходять від радіоактивних речовин, що знаходяться у земній корі.

* Радіаційний фон, що утворюється космічними променями, дає менше половини зовнішнього опромінення, яке одержує населення від природних джерел радіації. Космічні промені переважно приходять до нас з глибин Всесвіту, але деяка певна їх частина народжується на Сонці під час сонячних спалахів. Космічні промені можуть досягати поверхні Землі або, взаємодіяти з її атмосферою, породжуючи повторне випромінювання і призводячи до утворення різноманітних радіонуклідів.

Опромінення від природних джерел радіації зазнають усі жителі Землі, проте одні з них одержують більші дози, інші — менші.

Це залежить, зокрема, від того, де вони живуть. Рівень радіації в деяких місцях залягання радіоактивних порід земної кулі значно вищий від середнього, а в інших місцях — відповідно нижчий. Доза опромінення залежить також і від способу життя людей.

Людина зазнає опромінення двома способами

·                  зовнішнім

·                   внутрішнім.

Якщо радіоактивні речовини знаходяться поза організмом і опромінюють його ззовні, то у цьому випадку говорять про зовнішнє опромінення.

 А якщо ж вони знаходяться у повітрі, яким дихає людина, або у їжі чи воді і потрапляють всередину організму через органи дихання та кишково-шлунковий тракт, то таке опромінення називають внутрішнім.

Перед тим, як потрапити до організму людини, радіоактивні речовини проходять складний маршрут у навколишньому середовищі, і це необхідно враховувати при оцінці доз опромінення, отриманих від того чи іншого джерела.

* Штучними джерелами іонізуючих випромінювань є ядерні вибухи, ядерні установки для виробництва енергії, ядерні реактори, прискорювачі заряджених частинок, рентгенівські апарати, припади апаратури засобів зв'язку високої напруги тощо.

За декілька останніх десятиліть людство створило сотні штучних радіонуклідів і навчилося використовувати енергію, атома як у військових цілях — для виробництва зброї масового ураження, так і в мирних — для виробництва енергії, у медицині, пошуку корисних копалин, діагностичному устаткуванні й ін. Усе це призводить до збільшення дози опромінення як окремих людей, так і населення Землі загалом.

Опромінення населення України за останні роки за рахунок штучних джерел радіації, в основному пов'язане з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС, а також експлуатацією і «дрібними» аваріями на інших АЕС. Про це достатньо багато і докладно написано в літературі.

Серед техногенних джерел іонізуючого опромінення на сьогодні людина найбільш опромінюється під час медичних процедур і лікування, пов'язаного із застосуванням радіоактивності, джерел радіації»

Радіація використовується в медицині як у діагностичних цілях, так і для лікування. Одним із найпоширеніших медичних приладів є рентгенівський апарат. Також все більше поширюються і нові складні діагностичні методи, що спираються на використання радіоізотопів. Одним із засобів боротьби з раком, як відомо, є променева терапія. В розвинених країнах річна колективна ефективна еквівалентна доза від рентгенівських досліджень становить приблизно 1000 хв на 1 млн жителів.

Серед різноманітних видів іонізуючих випромінювань, як уже зазначалося вище, надзвичайно важливими при вивченні питання небезпеки для здоров'я і життя людини є випромінювання, що виникають в результаті розпаду ядер радіоактивних елементів, тобто радіоактивне випромінювання.

Доза, яку одержує людина, залежить від виду випромінювання, енергії, щільності потоку і тривалості впливу. Проте поглинута доза іонізуючого випромінювання не враховує того, що вплив на біологічний об'єкт однієї і тієї ж дози різних видів випромінювань неоднаковий. Щоб врахувати цей ефекту введено поняття еквівалентної дози.

Еквівалентна доза є мірою біологічного впливу випромінювання на конкретну людину, тобто індивідуальним критерієм небезпеки, зумовленим іонізуючим випромінюванням.

За одиницю вимірювання еквівалентної дози прийнятий зіверт (Зв). Зіверт дорівнює поглинутій дозі в 1 Дж/кг (для рентгенівського та а, b випромінювань). Позасистемною одиницею служить бер (біологічний еквівалент рада). 1 бер = 0,01 Зв.

Негативна дія опромінення призводить до порушення обмінних процесів, пригноблення ферментних і окремих функціональних систем, тобто порушення життєдіяльності всього організму.

Вплив радіоактивного випромінювання на організм людини можна уявити в дуже спрощеному вигляді таким чином. Припустімо, що в організмі людини відбувається нормальний процес травлення, їжа, що надходить, розкладається на більш прості сполуки, які потім надходять через мембрану усередину кожної клітини і будуть використані як будівельний матеріал для відтворення собі подібних, для відшкодування енергетичних витрат на транспортування речовин і їхню переробку. Під час потрапляння випромінювання на мембрану відразу ж порушуються молекулярні зв'язки, атоми перетворюються в іони. Крізь зруйновану мембрану в клітину починають надходити сторонні (токсичні) речовини, робота її порушується.

Якщо доза випромінювання невелика, відбувається рекомбінація електронів, тобто повернення їх на свої місця. Молекулярні зв'язки відновлюються, і клітина продовжує виконувати свої функції.

 Якщо ж доза опромінення висока або дуже багато разів повторюється, то електрони не встигають рекомбінувати; молекулярні зв'язки не відновлюються; виходить з ладу велика кількість клітин; робота органів розладнується; нормальна життєдіяльність організму стає неможливою.

Ніякий інший вид енергії (теплова, електрична та ін.), що поглинається біологічним об'єктом у тій самій кількості, не призводить до таких змін, які спричиняє іонізуюче випромінювання.

Особливості дії іонізуючого випромінювання на організм людини:

* органи чуття не реагують на випромінювання;

* малі дози випромінювання можуть підсумовуватися і накопичуватися в організмі (кумулятивний ефект);

* випромінювання діє не тільки на даний живий організм, але і на його, спадкоємців (генетичний ефект);

* різні організми мають різну чутливість до випромінювання.

Найсильнішого впливу зазнають клітини кісткового мозку, щитовидна залоза, легені, внутрішні органи, тобто органи, клітини яких мають високий рівень поділу. При одній і тій самій дозі випромінювання у дітей вражається більше клітин, ніж у дорослих, тому у дітей всі клітини перебувають у стадії поділу.

Небезпека різних радіоактивних елементів для людини визначається спроможністю організму їх поглинати і накопичувати.

Радіоактивні ізотопи надходять всередину організму з пилом, повітрям, їжею або водою і поводять себе по-різному:

·       *деякі ізотопи розподіляються рівномірно в організмі людини (тритій, вуглець, залізо, полоній),

·        * деякі накопичуються в кістках (радій, фосфор, стронцій),

·       *інші залишаються в м'язах (калій, рубідій, цезій),

·        * накопичуються в щитовидній залозі (йод), у печінці, нирках, селезінці (рутеній, полоній, ніобій) тощо.

Ефекти, викликані дією іонізуючих випромінювань (радіації), систематизуються за видами ушкоджень і часом прояву.

За видами ушкоджень їх поділяють на три групи:

·       соматичні, соматико-стохатичні (випадкові, ймовірні), генетичні.

За часом прояву виділяють дві групи:

·       ранні (або гострі)

·        пізні.

Ранні ураження бувають тільки соматичні. Це призводить до смерті або променевої хвороби.

Гостра форма виникає в результаті опромінення великими дозами за короткий проміжок часу.

Хронічна форма розвивається в результаті тривалого опромінення дозами, що перевищують ліміти дози (ЛД). Більш віддаленими наслідками променевого ураження можуть бути променеві катаракти,

* злоякісні пухлини та інше.

Існують різноманітні норми радіоактивного зараження: разові, сумарні, гранично припустимі та інше. Всі вони описані в спеціальних довідниках.

ЛД загального опромінення людини вважається доза, яка не повинна викликати значних ушкоджень організму протягом життя.

Форми променевої хвороби: гостра і хронічна.

ГПД для - людей, які постійно працюють з радіоактивними речовинами, становить 2 бер на рік. При цій дозі не спостерігається соматичних уражень, проте достовірно поки невідомо, яким чином реалізуються канцерогенний і генетичний ефекти дії. Цю дозу слід розглядати як верхню межу, до якої не варто наближатися.

4.    Закріплення нового матеріалу.

5.    Домашнє завдання : конспект.

Урок №6

Тема: Надзвичайні ситуації техногенного походження.

Принципи захисту від радіації.

Мета: ознайомити учнів з принципами захисту від радіації.

    Наочність: папка по темі з роздатковим матеріалом.

Хід уроку

1.    Організаційний момент.

Перевірити присутність учнів.

Перевірити готовність учнів до уроку.

2.    Основні питання для перевірки засвоєного матеріалу:

3.    Викладення нового матеріалу (конспект):

Радіаційна безпека

Питання захисту людини від негативного впливу іонізуючого випромінювання постали майже одночасно з відкриттям рентгенівського випромінювання і радіоактивного розпаду. Це зумовлено такими факторами: по-перше, надзвичайно швидким розвитком застосування відкритих випромінювань в науці та на практиці, і, по-друге, виявленням негативного впливу випромінювання на організм.

Заходи радіаційної безпеки використовуються на підприємствах і, як правило, потребують проведення цілого комплексу різноманітних захисних заходів, що залежать від конкретних умов роботи з джерелами іонізуючих випромінювань і, передусім, від типу джерела випромінювання.

* Закритими називаються будь-які джерела іонізуючого випромінювання, устрій яких виключає проникнення радіоактивних речовин у навколишнє середовище при передбачених умовах їхньої експлуатації і зносу.

Це — гамма-установки різноманітного призначення; нейтронні, бета-і гамма-випромінювачі; рентгенівські апарати і прискорювачі заряджених часток. При роботі з закритими джерелами іонізуючого випромінювання персонал може зазнавати тільки зовнішнього опромінення.

Захисні заходи, що дозволяють забезпечити умови радіаційної безпеки при застосуванні закритих джерел:

> доза зовнішнього опромінення пропорційна інтенсивності випромінювання і часу впливу;

> інтенсивність випромінювання від точкового джерела пропорційна кількості квантів або часток, що виникають у ньому за одиницю часу, і обернено Пропорційна квадрату відстані;

> інтенсивність випромінювання може бути зменшена за допомогою екранів.

Основні принципи забезпечення радіаційної безпеки:

1) зменшення потужності джерел до мінімальних розмірів («захист кількістю»);

2) скорочення часу роботи з джерелом («захист часом»);

3) збільшення відстані від джерел до людей («захист відстанню»);

4)екранування джерел випромінювання матеріалами, що поглинають іонізуюче випромінювання («захист екраном»).

Найкращими для захисту від рентгенівського і гамма-випромінювання є свинець і уран. Проте, з огляду на високу вартість свинцю й урану, Можуть застосовуватися екрани з більш легких матеріалів — просвинцьованого скла, заліза, бетону, залізобетону і навіть води. У цьому випадку, природно, еквівалентна товща екрану значно збільшується.

Для захисту від бета-потоків доцільно застосовувати екрани, які виготовлені з матеріалів з малим атомним числом. У цьому випадку вихід гальмівного випромінювання невеликий. Звичайно як екрани для захисту від бета-випромінювань використовують органічне скло, пластмасу, алюміній.

Відкритими називаються такі джерела іонізуючого випромінювання, при використанні яких можливе потрапляння радіоактивних речовин у навколишнє середовище.

При Цьому може відбуватися не тільки зовнішнє, але і додаткове внутрішнє опромінення персоналу. Це може відбутися при надходженні радіоактивних ізотопів у навколишнє робоче середовище у вигляді газів, аерозолів, а також твердих і рідких радіоактивних відходів: Джерелами аерозолів можуть бути не тільки виконувані виробничі операції, але і забруднені радіоактивними речовинами робочі поверхні, спецодяг і взуття.

Основні принципи захисту:

> використання принципів захисту, що застосовуються при роботі з джерелами випромінювання у закритому виді;

> герметизація виробничого устаткування з метою ізоляції процесів, що можуть стати джерелами надходження радіоактивних речовин у зовнішнє середовище;

> заходи планувального характеру;

> застосування санітарно-технічних засобів і устаткування, використання спеціальних захисних матеріалів;

> використання засобів індивідуального захисту і санітарної обробки персоналу;

> дотримання правил особистої гігієни;

> очищення від радіоактивних забруднень поверхонь будівельних конструкцій, апаратури і засобів індивідуального захисту;

> використання радіопротекторів (біологічний захист).

Радіоактивне забруднення спецодягу, засобів індивідуального захисту та шкіри персоналу не повинно перевищувати припустимих рівнів, передбачених Нормами радіаційної безпеки НРБУ-97.

У випадку забруднення радіоактивними речовинами особистий одяг і взуття повинні пройти дезактивацію під контролем служби радіаційної безпеки, а у випадку неможливості дезактивації їх слід захоронити як радіоактивні відходи.

Рентгенорадіологічні процедури належать до найбільш ефективних методів діагностики захворювань людини. Це визначає подальше зростання застосування рентгене- і радіологічних процедур або використання їх у ширших масштабах. Проте інтереси безпеки пацієнтів зобов'язують прагнути до максимально можливого зниження рівнів опромінення, оскільки вплив іонізуючого випромінювання в будь-якій дозі поєднаний з додатковим, відмінним від нуля ризиком виникнення віддалених ,стохастичних ефектів.

 У даний час з метою зниження індивідуальних і колективних доз опромінення населення за рахунок діагностики широко застосовуються організаційні і технічні заходи:

• як виняток необгрунтовані (тобто без доведень) дослідження;

• зміна структури досліджень на користь тих, що дають менше дозове навантаження;

• впровадження нової апаратури, оснащеної сучасною електронною технікою посиленого візуального зображення;

• застосування екранів для захисту ділянок тіла, що підлягають дослідженню, тощо.

Ці заходи, проте, не вичерпують проблеми забезпечення максимальної безпеки пацієнтів і оптимального використання цих діагностичних методів. Система забезпечення радіаційної безпеки пацієнтів може бути повною й ефективною, якщо вона буде доповнена гігієнічними регламентами припустимих доз опромінення.

Найбільшою за масштабами забруднення навколишнього середовища є аварія, яка сталася 1986 р. на Чорнобильській АЕС. Внаслідок грубих порушень правил експлуатації та помилкових дій 1986 рік став для людства роком вступу в епоху ядерної біди. Історія людства ще не знала такої аварії, яка була б настільки згубною за своїми наслідками для довкілля, здоров'я та життя людей. Радіаційне забруднення величезних територій та водоймищ, міст та сіл, вплив радіонуклідів на мільйони людей, які довгий час проживають на забруднених територіях, дозволяє назвати масштаби Чорнобильської катастрофи глобальними, а ситуацію надзвичайною.

За оцінками спеціалістів, відбулись викиди 50 мегакюрі небезпечних ізотопів і 50 мегакюрі хімічно інертних радіоактивних газів. Сумарне радіоактивне забруднення еквівалентне випадінню радіоактивних речовин від вибуху декількох десятків таких атомних бомб, які були скинуті над Хіросімою. Внаслідок цього викиду були забруднені води, ґрунти, рослини, дороги на десятки й сотні кілометрів. Під радіоактивне ураження потрапили території України, Білорусі, Росії, де зараз проживає 5 млн осіб.

Нині радіоактивний стан об'єкта ЧАЕС такий: доза опромінення становить 15-300 мР/год, а на окремих ділянках 1-5 Р/год. Проектний термін служби саркофага, який захищає четвертий реактор, — ЗО років. Зараз планується будівництво «Саркофага-2», який повинен вмістити «Саркофаг-1» і зробити його безпечним. 15 грудня 2000 року відбулося закриття Чорнобильської АЕС.

Сьогодні ніхто практично не застрахований від впливу наслідків цієї аварії чи будь-якої іншої аварії на об'єктах атомної промисловості. Навіть віддаленість на сотні і тисячі кілометрів від АЕС не може бути гарантією безпеки.

Стан здоров'я населення в умовах довгострокової дії малих доз Іонізуючого випромінювання. Одним з наслідків аварії на Чорнобильській станції є довгострокове опромінення малими дозами іонізуючого випромінювання за рахунок надходження в організм радіоактивних речовин, які містяться в продуктах харчування та воді. При впливі малих доз іонізуючого випромінювання відбувається поступовий розвиток патологічних процесів.

Проблема оцінки довгострокового впливу на організм малих доз радіоактивного випромінювання належить до найбільш актуальних.

Чим далі ми від 26 квітня 1986p., тим більше питань постає щодо наслідків аварії. Наведемо дані з доповіді Міністра охорони здоров'я України про медичні аспекти наслідків аварії через 12 років після трагедії.

Найближчими наслідками цієї аварії стало опромінення осіб, які брали участь у гасінні пожежі та аварійних роботах на атомній електростанції. Гострою променевою хворобою захворіло 238 осіб, 29 з них померло в перші місяці після аварії, ще 15 — згодом. Пізніше діагноз «гостра променева хвороба» був підтверджений у 134 хворих, з них важкого та дуже важкого ступеня — у 43.

Близько 2 тисяч осіб отримали місцеві променеві ураження, з 800 тисяч, що брали участь у роботах з ліквідації аварії. Це пожежники, військові, працівники атомної енергетики, наукові співробітники, будівельники, медичні працівники та багато інших.

Найбільші дози опромінення зареєстровані серед пожежників та персоналу АЕС, які працювали під час аварії в першу добу.

Усього, за сучасними даними, внаслідок Чорнобильської катастрофи в Україні постраждало майже 3,23 млн осіб, з них 2,35 млн мешкають протягом 12 років на забрудненій території, більше 358 тисяч брали участь у ліквідації наслідків аварії, 130 тисяч були евакуйовані 1986 р. або були відселені пізніше.

* Шляхи підвищення життєдіяльності в умовах радіаційної небезпеки. Актуальним для жителів багатьох районів України є питання про виживання в умовах підвищеної радіації. Оскільки зараз основну загрозу становлять радіонукліди, що потрапляють в організм людини з продуктами харчування, слід знати запобіжні й профілактичні заходи, щоб сприяти виведенню з організму цих шкідливих речовин.

Сучасна концепція радіозахисного харчування базується на трьох принципах:

> обмеження надходження радіонуклідів з їжею;

> гальмування всмоктування, накопичення і прискорення їх виведення;

> підвищення захисних сил організму.

Третій напрям передбачає пошук та створення радіозахисних харчових речовин і продуктів, які мають антиоксидантну та імуностимулюючу активність й здатні підвищувати стійкість організму до несприятливої дії радіоактивного випромінювання (антимутагени та радіопротектори). На допомогу приходять природні «захисники». До цих речовин належать: листя чаю, виноград, чорна смородина, чорноплідна горобина, обліпиха, банани, лимони, фініки, грейпфрути, гранати; з овочів — шпинат, брюссельська і цвітна капуста, боби, петрушка. Для того, щоб радіо­нукліди не засвоювались організмом, потрібно постійно вживати продукти, які містять пектини, зокрема яблука. Насіння соняшника належить до групи радіозахисних продуктів. Багаті на біорегулятори морські продукти, дуже корисний мед і свіжі фруктові соки.

4.    Закріплення нового матеріалу.

5.    Домашнє завдання : конспект.

Урок №7

Тема: Надзвичайні події, що загрожують безпеці громадянина.

Людина та натовп (види натовпу, психологія поведінки). Правила поведінки в натовпі.

Мета: ознайомити учнів з людиною та натовпом (видами натовпу, психологією поведінки). Правилами поведінки в натовпі.

    Наочність: папка по темі з роздатковим матеріалом.

Хід уроку

1.    Організаційний момент.

Перевірити присутність учнів.

Перевірити готовність учнів до уроку.

2.    Основні питання для перевірки засвоєного матеріалу:

3.    Викладення нового матеріалу (конспект):

Головні ознаки маси - це тимчасовість її існування та стихійний характер поведінки індивідів, що складають її. Виділяють три основні різновиди маси: натовп, зібрана публіка (глядачі в театрі, учасники політичних мітингів) та незібрана публіка (маса прихильників одного з сучасних кумирів).

Найбільш цікаві психічні явища та процеси властиві такому різновиду маси, як натовп. Натовп можна охарактеризувати, як тимчасове об'єднання великої кількості людей, що мають безпосередній контакт між собою та майже ідентично реагують на певні стимули.

Поведінка індивіда у натовпі змінюється, вона суттєво відрізняється від тієї, що властива йому зазвичай. Це пов'язано з цілим рядом факторів. У масі в індивіда підвищується емоційне сприйняття усього, що він бачить або чує, зростає схильність до навіюваності, заражуваності, різко зменшується здатність до критичної переробки інформації. Інтелекту, послідовності, логічній аргументації немає місця у психології мас.

Людина впевнена у своїй безкарності (завдяки анонімності), у своїй силі (адже маса здатна на те, що не під силу індивіду), втрачає почуття відповідальності за власну поведінку. Ставши часткою натовпу, людина перестає усвідомлювати себе, як особистість, в ній починає переважати несвідоме, а також бажання негайно здійснити навіяні ідеї.

У сучасній психології виділяють чотири основні види натовпу: випадковий, експресивний, конвенційний та діючий.

Випадковий натовп можна спостерігати на місці дорожньо-транспортної аварії. Він складається з зацікавлених перехожих, які затрималися на деякий час. Такий вид натовпу може зберегтися навіть після від'їзду винуватців аварії. Це пов'язано з процесом «емоційного кружляння» - натовп по колу відтворює одну й ту саму розповідь, додаючи до неї свої емоції та свій погляд на ситуацію.

Експресивний натовп - це сукупність людей, що відкрито виражає свої емоції: радість, горе, гнів, заперечення. Одним з варіантів експресивного натовпу є екстатичний натовп, він може виникати під час релігійних обрядів, шалених карнавалів чи концертів музикальних кумирів, коли індивіди молитвами, ритуалами або іншими спільними діями доводять себе до стану шаленства.

Конвенційний натовп складається з людей, що поєднані спільними інтересами та дотримуються ряду правил. Але лише до певного моменту конвенційний натовп діє відповідно правилам. Прикладом цього виду натовпу можна назвати групи болільників - «фанатів» футбольних команд, що підтримують своїх кумирів, вболіваючи за них на стадіонах.

Діючий натовп. У соціальній психології вивченню саме цього виду натовпу приділяється особлива увага. Він вважається найбільш значимим у соціально-політичному відношенні. У свою чергу, діючий натовп поділяють на чотири підвиди: агресивний, панічний, здирницький та бунтівний.

Агресивним натовпом рухає ненависть та гнів. Це маса людей, яким притаманна жага вбивств та руйнувань.

Панічний натовп поєднує людей, що намагаються уникнути небезпеки, реальної або вигаданої.

Люди, що входять у склад здирницького натовпу, прагнуть до надбання певних матеріальних цінностей - це можуть бути звичайні мародери або ошукані вкладники фінансових пірамід, їх головна особливість - емоційна єдність, але при цьому неминучий конфлікт: цінностей, за які бореться натовп, не вистачить на всіх.

Бунтівний (у разі перемоги - революційний) натовп -обов'язковий атрибут усіх революційних потрясінь. Найчастіше він характеризується класовою однорідністю та єдністю переконань.

Масова паніка. У більшості випадків під поняттям «паніка» розуміють як раз масову панічну поведінку. Взагалі, слово «паніка» майже ідентичне у багатьох мовах, і походить від імені грецького бога Пана, покровителя пастухів, пасовищ та отар.

За легендою, завдяки саме його гніву з'являлася «паніка» - безумство отар, що кидалися у прірву, вогонь чи воду без очевидних причин.

Паніка є одним з найбільш важливих видів поведінки натовпу. Паніка - це своєрідний емоційний стан, що виникає як слідство дефіциту або надлишку інформації стосовно якоїсь ситуації та проявляється в імпульсивних діях.

Виникнення паніки, причиною якої може стати загальна істерія, спровокована страхом, що викликаний пожежею, може перетворити велику кількість звичайних людей в натовп, який здатен змести і знищити все на своєму шляху. Будь-який масовий захід є джерелом підвищеної небезпеки. Про це, наприклад, останнім часом безпосередньо на вхідних квитках попереджають організатори більшості рок-концертів.

Вирушаючи на подібний масовий захід, ще до його початку не полінуйтеся, зверніть увагу, де знаходиться напис, що неяскраво світиться, «Запасний вихід». Зробіть це просто так, про всяк випадок. Адже іншої можливісті може вже не бути.

У замкнутому просторі при виникненні небезпеки люди раптом починають всі одночасно шукати порятунку, тобто хочуть з цього приміщення вибратися. У переважній більшості випадків це відбувається хаотично. Особливо активними стають люди, що знаходяться далеко від виходів. Вони починають щосили напирати на тих, хто попереду, а в результаті - більшість «передніх» виявляються притиснутими до стін. Виникає тиснява, в результаті якої, в самому прямому сенсі, дуже багато людей можуть виявитися (і виявляються) розчавленими між кам'яною стіною і стіною людських тіл.

Фахівці радять запам'ятовувати місця виходу і шляхи до них, тому що більше шансів врятуватися у тих, хто знає, де знаходиться найближчий вихід. Особливо важливо кинутися до нього раніше, ніж натовп прийде в рух. Однак, коли натовп набрав повну силу, спроба переміщення крізь його товщу може мати негативні наслідки.

Фахівці вважають, що найбільш розумним рішенням буде зачекати, поки основний потік схлине. Правда, для цього потрібні чимала витримка і холоднокровність, а також здатність реально оцінювати ситуацію. Адже часто небезпека, яку не бачиш своїми очима, може здаватися більш загрозливою, ніж небезпека реальна. І цим, між іншим, також пояснюється механізм виникнення масової паніки в натовпі.

На думку фахівців, спрямовуватися у вузькі проходи, коли натовп вже набрав чинності, допустимо лише у випадку пожежі, яка до того ж поширюється дуже швидко, або тоді, коли в результаті обширного згоряння пластикових матеріалів та покриттів в залі утворюється «душогубка».

Треба остерігатися стін і вузьких дверних проходів. Для цього треба постаратися:

- Потрапити в «основну течія», що, втім, також небезпечно;

- Повернутися трохи назад, де все-таки вільніше;

- Спробувати лягти зверху на людський потік і, перекочуючись або повзучи по-пластунськи, пробиратися до менш забитого місця.

Особливо це актуально при порятунку дітей: нерідко даний прийом - єдина надія. Дитина просто не зможе вижити в збожеволілому натовпі дорослих, хоча б у силу свого зросту. Тому, якщо є сили, дитину краще посадити на плечі і просуватися так далі. Або двоє дорослих можуть, повернувшись обличчям один до одного, створити зі своїх тіл і рук подобу захисної капсули для дитини.

Якщо чекати неможливо, то кидайтеся в натовп, але при цьому заздалегідь обов'язково максимально (ще краще - повністю) необхідно спустошити свої кишені, тому що практично будь-який предмет при величезному тиску в середині натовпу здатний завдати серйозну травму не тільки собі, але і будь-кому з оточення.

Обов'язково потрібно позбавитися від олівців і ручок, гаманця, калькулятора або записника... Загалом, від всього, що має хоч якусь жорсткістю. Для паперових грошей можна зробити виняток (тільки стежте за тим, щоб вони не були згорнуті в трубку), а ось від монет необхідно позбавитися повністю. Не лишайтеся скнарою: життя дорожче будь-яких матеріальних коштовнестей!

Необхідно зняти з себе довгий, занадто вільний, до того ж оснащений металевими деталями одяг, а також все, що може здавити шию, тобто - шнурівку куртки, краватку, медальйон на шнурку, натільний хрест на ланцюжку. Це саме той випадок, коли амулет, що покликаний приносити успіх, може стати причиною загибелі.

І взагалі, будь-які коштовності і біжутерію, якими б дорогими вони для вас не були, киньте на підлогу якнайскоріше.

Зрозуміло, окуляри в такій ситуації також повинні бути відсутніми на обличчі.

У жодному випадку не допускайте, щоб розв'язалися шнурки взуття. Поки що є час, затягніть їх мертвим вузлом! Шнурок, що розв'язався, загрожує падінням в натовпі, а піднятися в такій ситуації ще нікому не вдавалося.

Руки не повинні бути притиснуті до тіла, вони повинні бути зігнуті в ліктях, кулаки спрямовані вгору, тоді руки зможуть захистити грудну клітину. Можна також зчепити долоні в замок перед грудьми. Адже найнебезпечніше в натовпі - в результаті здавлення з усіх боків позбутися можливості дихати.

Намагайтеся застосувати запобіжні заходи заздалегідь, поки натовп не став надто щільним. А це неминуче відбудеться, оскільки при виході великої маси людей через вузькі двері неминуче виникає «ефект воронки».

Взагалі, слід уникати місць звуження, а значить, і найбільшого тиску, тупиків і виступів.

В середині натовпу, безумовно, небезпечно. Але ще небезпечніше знаходитися біля стіни. Адже в цьому випадку людині може бути нанесена серйозна травма не тільки не до кінця забитим цвяхом, але навіть цілком безпечною за інших обставин електророзеткою.

Не можна зупинятися і намагатися підняти будь-що. Також ніяка отримана травма не повинна стати причиною зупинки. Якщо ви впали, постарайтеся як можна швидше піднятися на ноги. Секундного зволікання буде досить для того, щоб над вами зімкнулося людське море. При цьому не спирайтеся на руки (їх віддавлять або зламають). Підтягніть до себе ноги і дуже сильно, подібно до пружини, стрибайте вгору. Опинившись на колінах, поставте одну ногу повною підошвою на землю і встаньте, виконавши різкий поштовх. Намагайтеся хоч на мить стати на підошви або на носки. Вставати необхідно саме по ходу руху натовпу. Якщо встати не вдається, згорніться клубком, захистіть голову передпліччя, а долонями прикрийте потилицю.

Якщо є така можливість - спробуйте вчепитися в кого-небудь, хто допоможе вам вистояти на ногах.

Якщо в натовпі виявилися люди, які ще не втратили голову і здатні захистити дітей і жінок, то цілком можливо організувати спільні дії і рано чи пізно вибратися з щільного натовпу. Для цього вишикуйтесь клином, всередину якого помістіть дітей і жінок, після чого, розсовуючи розрізнених оточуючих, дрейфуте в сторону.

У натовпі можна дрейфувати, як корабель річкою. Заздалегідь оцініть напрямок і цілеспрямовано рухайтеся ним.

Дослідження Карантелі (США) показують наступні характерні риси паніки:

- панічна втеча завжди направлена в бік від небезпеки (не робиться ніяких спроб протидії );

- напрям втечі при паніці не являється випадковим (вибір - за знайомою дорогою або тією, що втікають інші);

- по своєму характеру панічна втеча асоціальна (самі сильні зв’язки можуть бути перервані: мати може кинути дитину, чоловік – дружину і т.д., а люди стають несподіваним джерелом небезпеки один для одного ).

- людина, охоплена панікою, завжди вірить, що обстановка дуже небезпечна (панічна втеча припиняється, коли людина усвідомлює, що знаходиться поза небезпечною зоною);

- людина, охоплена панікою, погано міркує , хоча повністю її дії не позбавлені логіки. Проблема скоріше в тому, що вона не шукає альтернативних рішень і не бачить наслідків свого рішення, інколи – головних, як у типовому для пожеж випадку: стрибок з приречено великої висоти;

Статистика свідчить, що у місцях, де збирається дуже багато людей, наприклад, у школі, кінотеатрі, на стадіоні і т.д., некеровані панічні дії натовпу можуть викликати навіть людські жертви.

Щоб не загинути у натовпі, краще правило – не попадати в нього або обійти його. Якщо це неможливо, ні в якому разі не йти проти натовпу.

Пам’ятай, що саме небезпечне – бути затиснутим і затоптаним у натовпі!

Люди в паніці не помічають тих, хто знаходиться поряд. Кожен думає про особистий порятунок. Люди пориваються вперед, до виходу. Найбільша давка буває в дверях, перед сценою, біля арени і т.д.

Тому, при вході в будь-яке приміщення треба звертати увагу на запасні і аварійні виходи, представляти як до них добратися.

Не наближайся до вітрин, стін, скляних дверей, до яких тебе можуть притиснути і роздавити. Якщо натовп захопив тебе – не чини йому опору. Глибоко вдихни, зігни руки в ліктях, підніми їх, щоб захистити грудну клітину. Не тримай руки в кишенях, не чіпляйся ні за що руками - їх можуть зламати. Якщо є можливість, застебни одяг. Високі каблуки можуть коштувати тобі життя, так же як і розв’язаний шнурок. Викинь сумку, парасольку і т.д. Якщо у тебе щось впало, ні в якому разі не намагайся підняти – життя дорожче.

Головне завдання в натовпі – не впасти. Якщо тебе збили з ніг і ти впав на землю, спробуй згорнутися клубком і захистити голову руками, прикриваючи потилицю. При будь-якій можливості треба спробувати встати.

З метою запобігання надзвичайним ситуаціям під час проведення масових заходів рекомендується створення так званих “груп порятунку”.

Основне їх завдання – своєчасне і оперативне реагування на раптово виникаючі запити присутніх і недопущення панічних настроїв.

Як не постраждати в натовпі

1. Уникай натовпу і стовпотворіння (того, хто впав затопчуть на смерть).

2. При русі в суцільному натовпі не напирай на тих, хто йде попереду. (Бажання прискорити рух закінчиться повною пробкою.)

3. Старайся уникати затору, а головне тих місць, де просування обмежують гострі кути, перила, скляні вітрини. (Кращих умов, щоб бути притиснутим, роздавленим і серйозно травмованим важко придумати).

4. Якщо на рок-концерті або футбольному матчі ти побачив багато п’яних або сильно збуджених глядачів – вийди раніше закінчення видовища або значно пізніше (потрапити в перші ряди такої публіки – самогубство).

4.    Закріплення нового матеріалу.

5.    Домашнє завдання : конспект.

Урок №8

Тема: Шкідливі звички.

Проблеми наркоманії та токсикоманії, алкоголізму та тютюнопаління.

Мета: ознайомити учнів з проблемами наркоманії та токсикоманії, алкоголізму та тютюнопаління.

    Наочність: папка по темі з роздатковим матеріалом.

Хід уроку

1.    Організаційний момент.

Перевірити присутність учнів.

Перевірити готовність учнів до уроку.

2.    Основні питання для перевірки засвоєного матеріалу:

3.    Викладення нового матеріалу (конспект):

Соціально-природничі небезпеки

Алкоголізм — захворювання, що виникає через система­тичне вживання алкогольних напоїв і характеризується пато­логічним потягом до них і поступовим зниженням психічної діяльності (алкогольною деградацією). Алкоголізм як захво­рювання (хронічне) характеризується прогресуючими психіч­ними і фізіологічними перетвореннями: хворі стають безсиль­ними, малоініціативними, в них зникає інтерес до життя, по­рушується міцний сон, поступово настає занепад психічної діяльності, виникають захворювання шлунково-кишкового тракту — гастрит, коліт, цироз печінки; настає розлад серце­во-судинної системи, нирок, статева слабкість та ін.

Алкоголізм є ґрунтом, на якому можуть розвиватися гострі алкогольні психози. Алкоголізм здебільшого є результатом по­бутового пияцтва, впливу конкретного мікросоціального сере­довища в поєднанні з відповідними відмінностями особистості.

Бродяжництво — результат втрати постійного місця помеш­кання внаслідок змін у соціальному статусі з побутових чи інших причин.

Проституція (лат. — віддавання; збезчещення, осквернен­ня) — продаж жінкою свого тіла для статевих відносин з ме­тою здобуття засобів для існування. Чинне законодавство пе­редбачає переслідування за заняття проституцією, утягнення в неї малолітніх та звідництво.

Паління, нікотинізм — один з найбільш поширених видів побутової наркоманії. Охоплює сотні мільйонів людей на пла­неті. У світі палять в середньому половина чоловіків та чверть жінок. Дим тютюну, яким дихає курець, містить нікотин, окис вуглецю, піридон, оцтову, мурашину, масляну і синильну кис­лоти. Найнебезпечнішим є нікотин, пара якого проникає у верхні дихальні шляхи і легені, а також заковтується разом зі слиною в шлунок, через що у курців виникає хронічне захво­рювання гортані та глотки, бронхіт, туберкульоз легенів, рак легенів, рак ротової порожнини та ін. Під час вдихання диму тютюну ушкоджується емаль зубів, у зв'язку з чим може мати місце карієс, стоматити та ін. Під впливом хронічних дій нікотину на вегетативну нервову систему виникають загальні веге­тативні розлади, підвищується шлункова секреція, кислотність шлункового соку, розвиваються гастрити, захворюваність на виразку та ін.

У зв'язку з судинозвужувальною дією нікотину у курців можуть виникнути трофічні зміни в судинах, ендар­теріїт облітеруючий. Велику шкоду паління завдає жінкам. Воно ускладнює протікання вагітності, погано впливає на роз­виток плоду, призводить до його викиду та ін. Як показує статистика, курці віком 40...49 років вмирають у три рази частіше, ніж ті, хто не палить. Паління небезпечно не тільки для курців, а й для людей, що знаходяться з ними в одному приміщенні.

Наркоманія — захворювання, яке виникло через зловжи­вання наркотиками і речовинами, що мають наркотичну дію. Зумовлюється наркоманія здатністю наркотиків викликати стан ейфорії. Хід захворювання хронічний. Відомі два шляхи роз­витку наркоманії. Перший — зловживання наркотиків через неосвіченість (найчастіше це буває під час неправильного вжи­вання за призначенням лікаря наркотиків, а також тоді, коли хворий не витримує біль. У нього відсутній сон та інші тяжкі симптоми захворювання, і він збільшує частоту прийому та дозу наркотиків). Другий шлях — усвідомлене вживання нар­котиків з метою наркотичного сп'яніння. До такого шляху, як правило, здатні емоційно нестійкі, психічно незрілі, з обме­женим колом інтересів, егоїстичні особистості. Самоконтроль збуджень у таких осіб відсутній, тому наркоманія розвиваєть­ся швидко і супроводжується поглинанням великих доз нар­котиків. Хід хвороби в таких випадках дуже тяжкий і закін­чується, як правило, катастрофічно. Наркоманія призводить до грубого порушення життєдіяльності організму і соціальної деградації особистості. Наркоманія губить життя не тільки хворих, а й їхні родини.

Алкоголізм і тютюнопаління називають побутовою нарко­манією.

До основних соціальних небезпек також належать ті, що спричинені незадовільним матеріальним станом, умовами праці і проживання.

До соціально-природничих небезпек належить також поши­рення захворювань на СНІД. Вірус імунного дефіциту людини (ВІЛ) відкрито в 1983—1988 рр. Дія цієї хвороби заснована на повному «роззброєнні» людини, позбуває її природного імуні­тету і дозволяє вбити іншим бацилам і вірусам.

На це захворювання, за даними ООН (1994 р.), хворіє у світі близько 16 млн чоловік. Епідемія поширюється у всіх країнах світу, найшвидше в Індії, Китаї, Японії, Малайзії. У США кожні 12—14 с хтось уражується СНІДом. У світі щодня інфікується близько 5000 людей. В Африці найближчим ча­сом чверть сільськогосподарських робітників вимре від СНІДу. Головними причинами ураження є стан здоров'я людини, низький рівень підготовки медичного персоналу (недостатня стерильність під час переливання крові, щеплень, гінекологіч­них, стоматологічних та інших операцій), а також загальне невігластво. Жахливо те, що з 1991 р. 80 % уражених СНІДом не належать до «груп ризику» (наркомани, гомосексуалісти, алкоголіки).

4.    Закріплення нового матеріалу.

5.    Домашнє завдання : конспект.

Урок №9

Тема: Людина в інформаційному просторі.

Сучасні інформаційні системи та інформаційна безпека.

Мета: ознайомити учнів з сучасними інформаційними системи та інформаційною безпекою.

    Наочність: папка по темі з роздатковим матеріалом.

Хід уроку

1.    Організаційний момент.

Перевірити присутність учнів.

Перевірити готовність учнів до уроку.

2.    Основні питання для перевірки засвоєного матеріалу:

3.    Викладення нового матеріалу (конспект):

Небезпеки інформаційного простору

Небезпеки інформаційного простору виникають тому, що люди не розуміють, яке значення має таке природне явище, як інформація для життя окремої людини та всього людства.

Існує два типи небезпек:

1) небезпеки, що виника­ють як результат безпосереднього впливу властивостей інфор­мації на організм людини;

2) небезпеки, що виникають як ре­зультат поганої організації інформаційного середовища.

Кожна людина і суспільство в цілому є відкритою інформац­ійною системою. Відповідно до закону інформаційної єдності обмін інформації, речовин та енергії — це сукупність невіддільних один від одного процесів у організмі людини та у природі у цілому.

 Від якості інформаційних процесів залежить адаптування людини до постійних змін у середовищі та можли­вості подальшого розвитку людини як особистості.

Відомий фізіолог І. П. Павлов розробив вчення про мову як другу сигнальну систему людини та її зв'язки з підсвідомістю, що керує фізіологічними процесами в організмі людини. Згідно з цим вченням слова можуть викликати такі самі фізіологічні реакції організму людини, як натуральні предмети та явища.

 Мова — це один із засобів передання інформації. Проте й інші форми подання інформації впливають на людину таким самим чи­ном. Наприклад: коли ми голодні та чуємо слово «ковбаса» або бачимо зображення дуже смачної ковбаси, в нас «течуть слинки».

Другий визначний фізіолог І. М. Сєченов розвив вчення І. П. Павлова про другу сигнальну систему. Він показав, що навіть уяв­лення якогось предмета або явища впливає на людину так само, як реальний предмет, реальне явище.

Цим успішно користу­ються актори: коли їм треба відобразити якесь почуття, вони уявляють смішку або трагічну подію. Сміється або плаче актор, а з ним сміються або плачуть глядачі.

Одна людина може «зара­зитися» емоціями від іншої. Агресивна промова оратора може спричинити агресивні дії натовпу. Ще письменник О. С. Грибоєдов писав, що «злі язики страшніше від пістолета». Це саме так: пістолет може дати осічку, а зле слово б'є людину без промаху.

Кожне слово, яке ми вимовляємо, впливає на нашу свідомість, а лихослів'я призводить до передчасного старіння організму лю­дини. Фізіологи встановили, що мозок у процесі мислення гене­рує специфічні для кожної людини поля з певною частотою, які синхронізують процеси в інших органах та системах люди­ни.

Звукова вібрація, якою є слова мови, музика безпо­середньо можуть настроїти організм людини на гармонізацію усіх процесів, коли це гармонійна музика, слова з добрими почуття­ми. Але коли людина вдається до лихослів'я, або слухає дисгар­монійні звуки (наприклад, тяжкий рок), її організм розсинхронізовується, тобто це є настройка на руйнування.

 Як визначили вчені, відмінна риса усіх довгожителів — це добродушність. Такі люди мають так званий «інформаційний щит», який захи­щає людину від негативного впливу шкідливої інформації.

Інфор­маційний щит — це глобальна система принципів відбору інфор­мації, що відповідає вимогам безпеки життєдіяльності як самої людини, так й її оточення .

Як бачимо, якісні характеристики інформації мають дуже великий вплив безпосередньо на організм як людини, що спря­мовує інформацію в інформаційне середовище, так і людини, що приймає інформацію.

Для людини має велике значення також і кількість інфор­мації, що потрапляє в її інформаційне середовище. Переванта­ження інформацією веде до вичерпання психоемоційних мож­ливостей людини, наслідком чого є постійний стресовий стан.

 Переробка великої кількості інформації переключає людину з природної фізичної діяльності на діяльність, в якій м'язи лю­дини не працюють. Це призводить до інформаційного переван­таження .

За інформаційного перевантаження порушуєть­ся структура інформаційного середовища людини. Людина не отримує необхідної інформації для оцінки ситуацій, у яких вона діє, тому що вона не встигає переробити всю інформацію та виділити те, що корисно для її адаптування до нових ситуацій. Це може призвести до виникнення небезпек.

Важлива інформа­ція, від якої залежить безпека життєдіяльності людини, не по­трапляє в зону її уваги та не переробляється. Таку ситуацію називають інформаційною кризою. Це інформаційний голод при інформаційній надмірності. Така ситуація виникає внаслідок відсутності знань про закони та закономірності функціонуван­ня інформаційного середовища.

 Враховуючи ці закони, людина може цілеспрямовано будувати своє інформаційне середовище з певною структурою, з відбором каналів отримання інформації відповідно до глобальної системи принципів відбору інформації. За закономірністю концентрації—розсіяння людина має мож­ливість знайти таку зону відбору, де є максимум інформації, що характеризує ситуацію, при мінімумі джерел інформації.

Отже, безпосередньо на людину впливають такі чинники, що характеризують кожний блок інформації:

·       емоційні,

·       ціннісні ха­рактеристики (фасцинація);

·       зміст та правила його розуміння (метаінформація та фактична інформація);

·        ритм;

·        кількість.

Си­стема цінностей та оцінок формує так званий інформаційний щит, який захищає інформаційне середовище від чужорідної інформації. Небезпеки виникають насамперед тоді, коли люди­на не має надійного інформаційного щита. ..Інформаційне середовище, як уже зазначалося, має бути не тільки джерелом інформаційних ресурсів для вирішення будь-яких проблем, чи для адаптації людини до змін у навколишньому світі, — це ще й середовище, в якому формуються потреби лю­дини.

Інформаційна потреба має неусвідомлену, невизначену ча­стину. А можливість переходу цієї частини в усвідомлену інфор­маційну потребу багато в чому залежить від того, як організова­не інформаційне середовище. Якщо воно організоване з ураху­ванням основних законів та закономірностей функціонування, тоді раціонально та цілеспрямовано й буде відповідати закону виживання та принципу найменшої взаємодії людства з середо­вищем.

 Добре організоване інформаційне середовище сприяє розвитку людини як творчої особистості, формуванню її вищих духовних потреб.

 Примітивно організоване інформаційне середо­вище формує і примітивні інформаційні потреби, не створює умов для розвитку людини.

Забруднення інформаційного середовища інформацією, спрямованою проти природи, що має агресивні ком­поненти (навіть у «невинних» комп'ютерних іграх), може шкідли­во впливати на підсвідомість людини, на її здоров'я та розвиток як особистості.

Людство крокує до інформаційного суспільства. Це, по-пер­ше, означає, що для того, щоб вижити в умовах глобальної інформатизації, суспільству необхідно вивчити «правила пове­дінки»  в інформаційному просторі.

Отже, інформаційне сус­пільство може існувати тільки тоді, коли його члени оволоді­ють інформаційною культурою - будуть додержуватись етич­них норм поведінки в інформаційному просторі. Це сформує інформаційний щит кожної людини та суспільства у цілому.

 Формування інформаційного середовища не у відповідності з глобальними законами функціонування природних систем може наблизити критичну ситуацію на планеті не менш, ніж ядерна загроза. Інформація вже стала стратегічним озброєнням. Тому кожна людина мусить знати, що коли вона вносить нову інформацію в інформаційний простір, вона тим самим керує формуванням інформаційного середовища решти людей, тобто безпосередньо впливає на їх свідомість та розвиток. Кожен но­вий блок інформації, який надходить в інформаційне середови­ще людства, повинен мати правила безпечного користування.

Таким чином, інформація може безпосередньо впливати на організм людини, змінювати її фізіологічний стан. Це якісні та кількісні характеристики інформації.

 Є ще глобальні ха­рактеристики інформаційного середовища, які визначаються тим, наскільки формування цього середовища відповідає за­гальним законам та закономірностям. Як окрема людина, так і суспільство у цілому має можливість запобігати інформацій­них небезпек завдяки формуванню інформаційного щита: сис­теми цінностей, яка орієнтована на глобальні принципи безпе­ки життєдіяльності людства.

4.    Закріплення нового матеріалу.

5.    Домашнє завдання : конспект.

Урок №10

Тема: Підсумковий урок.

Мета: перевірити знання учнів.

    Наочність: картки-завдання.

Хід уроку

1.    Організаційний момент.

Перевірити присутність учнів.

Перевірити готовність учнів до уроку.

2.    Основні питання для перевірки засвоєного матеріалу:

Варіант №1

1.Що таке «Екологічна криза»?

2. Як поділяються селі за складом твердого матеріалу, який переносять?

3. Залежно від локалізації збудника всі інфекційні захворювання, діляться:

4.Що таке «пандемія»?

5.Які види натовпу ви знаєте?

Дайте коротку характеристику випадковому натовпу.

Варіант №2

1. Що таке «Охорона довкілля»?

2. За швидкістю зміщення порід зсуви поділяють на:

3.Які ви знаєте шляхи передачі інфекції від людини?

4. Що таке «епідемія»?

5. Які види натовпу ви знаєте?

Дайте коротку характеристику експресивному натовпу.

3.    Домашнє завдання : конспект.

Варіант №1

1.Що таке «Екологічна криза»?

2. Як поділяються селі за складом твердого матеріалу, який переносять?

3. Залежно від локалізації збудника всі інфекційні захворювання, діляться:

4.Що таке «пандемія»?

5.Які види натовпу ви знаєте?

Дайте коротку характеристику випадковому натовпу.

Варіант №2

1. Що таке «Охорона довкілля»?

2. За швидкістю зміщення порід зсуви поділяють на:

3.Які ви знаєте шляхи передачі інфекції від людини?

4. Що таке «епідемія»?

5. Які види натовпу ви знаєте?

Дайте коротку характеристику експресивному натовпу.