Методика підготовки і проведення уроку виробничого навчання

Методика підготовки і проведення уроку

виробничого навчання

Створення національної системи освіти, що повинна посісти провідне місце в технічному оновленні економіки, практичному запровадженні досягнень науки і техніки, істотно впливає на визначення основних напрямків роботи майстрів виробничого навчання. Їхню діяльність необхідно спрямовувати, насамперед, на забезпечення високого рівня підготовки майбутніх робітників, їх конкурентної спроможності, мобільності, творчої активності в умовах ринкової економіки. Це можливо лише за умов постійного самовдосконалення, системного підходу до навчання, планування та кропіткої роботи з підготовки до занять, проведення їх на високому професійному рівні.

Планування процесу виробничого навчання забезпечує умови для його раціональної організації, своєчасного і повного виконання навчальних планів і програм, завчасної і ретельної підготовки майстра до проведення кожного заняття. Підготовка майстра виробничого навчання до уроку складається з двох елементів: перспективна підготовка (до нового навчального року або окремої теми) і поточна підготовка (до чергового уроку). При підготовці до занять майстер відповідно до положення про планування виробничої діяльності професійно-технічних навчальних закладів використовує ряд плануючої та професійної документації:

Ø робоча навчальна програма з професійно-практичної підготовки;

Ø поурочно-тематичний план з професійно-практичної підготовки;

Ø перелік навчально-виробничих робіт з професії;

Ø плани виробничого навчання на семестр;

Ø плани виробничого навчання на місяць;

Ø план уроку;

Ø технологічна та технічна документація.

Робоча навчальна програма з професійно-практичної підготовки – це документ, що визначає зміст і обсяг професійних знань, умінь, навичок учнів, слухачів та способи і методи їх формування, включає завдання особистісно орієнтованого навчання. Професійно-технічні навчальні заклади на основі навчальних програм розробляють робочі навчальні плани і програми, у яких відображаються зміни, притаманні відповідній галузі виробництва чи сфері послуг, на підставі пропозицій замовників кадрів.

Поурочно-тематичний план з професійно-практичної підготовки складається майстрами виробничого навчання відповідно до робочих навчальних програм, розглядаються і схвалюються на засіданні методичної комісії і затверджуються заступником директора з навчально-виробничої роботи. Він є документом багаторазового використання.

Перелік навчально-виробничих робіт з професії визначає завдання, які виконують учні, слухачі з метою оволодіння професійними знаннями, уміннями та навичками, що передбачені робочою навчальною програмою професійно-практичної підготовки. Перелік навчально-виробничих робіт з професії складається на семестр або курс майстром виробничого навчання під керівництвом старшого майстра. Цей документ розглядається і схвалюється на засіданні методичної комісії та затверджується заступником директора з навчально-виробничої роботи ПТНЗ. Основою для складання переліку навчально-виробничих робіт є добір об'єктів робіт, виконуючи які учні набувають необхідних умінь і навичок з професії. Для всіх навчально-виробничих робіт, внесених до переліку, додається технологічна та технічна документація, що розробляється відповідними методичними комісіями ПТНЗ на основі державних стандартів.

Під час проведення виробничого навчання безпосередньо на виробництві чи в сфері послуг у переліку навчально-виробничих робіт зазначається загальна характеристика робочих місць або найменування робіт, які учні, слухачі повинні виконувати з кожної теми чи розділу робочої навчальної програми професійно-практичної підготовки.

Плани виробничого навчання навчальних груп визначають конкретний зміст навчально-виробничих завдань, послідовність та організацію їх виконання в навчальних майстернях ПТНЗ та виробничого навчання (виробничої практики) на підприємстві чи в сфері послуг.

Плани виробничого навчання на місяць складаються майстрами виробничого навчання на основі переліку навчально-виробничих робіт та у відповідності з робочими навчальними планами і робочими навчальними програмами професійно-практичної підготовки для навчальних груп, погоджуються зі старшим майстром та затверджуються заступником директора з навчально-виробничої роботи. Цей план встановлює конкретний-зміст навчально-виробничих завдань для групи, послідовність і організацію їх виконання.

На основі поурочно-тематичних планів і переліків навчально-виробничих робіт розробляється план уроку виробничого навчання. План уроку - основний документ для проведення конкретного уроку з теми.

План уроку майстра виробничого навчання

Поурочний план майстра для навчання учнів в майстерні відрізняється від поурочного плану для навчання на виробництві кількістю годин, які заплановані на урок, та ступенем самостійності навчання учнів. У майстерні ПТНЗ уроки проводятся по шість годин, а на виробництві - по сім. Поурочне планування для занять у виробничій майстерні призначене для навчання учнів відповідним технологічним процесам з наступним виконанням ними вправ для закріплення знань та умінь.

Планування уроків навчання на виробництві передбачає самостійне виконання вправ учнями, засвоєння технологій під час відпрацювання навиків з обраної професії.

План уроку та конспект уроку - це найконкретніші плани роботи майстра. Вони належать до оперативного планування, завершують систему планування уроків та виконують в ній організаційну функцію. План уроку та конспект - це результат безпосередньої підготовки майстра до уроку.

План уроку та конспект до нього містять конкретні завдання, які повинен розв'язати майстер на уроці. При цьому враховується рівень підготовленості всіх учнів (для забезпечення оптимальних педагогічних дій). Завдання в плані уроку переважно записують за конкретними етапами уроку. Зміст конкретизує навчання з урахуванням досягнень учнів і прогалин у процесі навчання. У конспект послідовно записують вправи, що підлягають вивченню на уроці, теоретичні відомості з теми та домашні завдання. Підкреслюються можливі міжпредметні зв'язки, за потреби - обґрунтовується доцільність цих вправ на уроці. Конспект можна виконувати у вигляді рисунків і схем. Проте, конспект уроку не є обов'язковим документом для досвідчених майстрів. Його написання є не метою, а засобом її досягнення.

Вимоги до поурочних планів

Складати план уроку можна як текст, таблицю у зошиті або на бланках затвердженої форми. Важливими вимогами до плану уроку виробничого навчання є:

Ø  чітке визначення його навчальної, виховної і розвиваючої мети;

Ø  правильний вибір типу і структури уроку;

Ø  правильний вибір методів, форм та прийомів роботи з групою, спрямованих на досягнення мети;

Ø  чітке визначення форм і методів індивідуальної роботи з сильними і невстигаючими учнями;

Ø  особливу увагу при плануванні слід приділяти самостійній роботі учнів на уроці, самостійному відпрацьовуванню певних умінь для подальшого надбання навичок роботи;

Ø  поурочні плани повинні передбачати всі елементи структури обраного типу уроку (вступний; урок вивчення трудових прийомів та операцій; урок виконання простих комплексних робіт; урок виконання складних комплексних робіт; контрольно-перевірочний урок);

Ø  поурочні плани повинні бути охайно оформлені, бажано щоб були поля, а після поурочного плану - вільне місце, де можна робити примітки, зауваження по ходу уроку.

До плану доцільно записувати запитання, які ставитимуться учням під час опитування і бесіди, відображати методи самоконтролю при виконанні певних операцій. У плані наводяться перелік інструментів і обладнання, замальовки, схеми тощо.

Тема уроку повинна формулюватися чітко, зрозуміло і, по можливості, стисло.

Сучасні принципи навчання вимагають комплексного планування мети навчання, виховання та розвитку учня.

До навчальної мети належать: формування практичних знань, удосконалення умінь та навичок, визначених навчальною програмою.

Плануючи виховну мету, немає потреби повторювати в плані кожного уроку постійно діючі завдання, такі як виховання охайності, культури спілкування, дисциплінованості, тим більше, що це не завжди актуально. Визначаючи виховну мету занять, необхідно врахувати пріоритетні напрямки, а саме:

–                 формування національної свідомості (любов до рідної землі, повага до культури та історії рідного народу);

–           формування творчої, працелюбної особистості;

–                 розвиток індивідуальних здібностей і забезпечення умов їх реалізації.

Плануючи розвиваючу мету уроку, майстер може планувати розвиток навичок роботи з інструкційними картами, технічною та технологічною документацією, стандартами, технічними умовами, вміння послідовно висловлювати власну думку тощо. Необхідно пам’ятати, що комплексне планування навчальної, виховної і розвиваючої мети повинні підсилювати одне одного і бути взаємопов’язаними.

Успіх виробничого навчання залежить не тільки від правильного визначення його мети та змісту, а й від засобів досягнення цієї мети, тобто від методів навчання, які використовуються майстрами у різних навчально-виробничих умовах.

Слово «метод» за грецьким тлумаченням - «спосіб дії для досягнення певної мети». Методами виробничого навчання називають основні способи спільної діяльності майстра та учнів ПТНЗ, завдяки яким учні оволодівають знаннями, уміннями та навичками, професійною майстерністю. Вибір методів залежить не тільки від мети та змісту навчання, а і від специфічних особливостей професії, рівня попередньої професійної підготовки учнів, іх віку, умов навчально-виробничого процесу. Лише в тому разі, коли майстер уміло володіє системою сучасних методів навчання, оптимальними прийомами їх застосування, можна досягти успіху.

Методи проведення уроків виробничого навчання класифікуються за ознакою джерела інформації:

·        словесні методи, до яких належить розповідь та пояснення, бесіда, інструктаж;

·        наочні методи – демонстрація виробів або зразків, приладдя, показ операцій і трудових прийомів майстром;

·        практичні методи – виконання вправ, виробничих завдань, лабораторно-практичні роботи.

Урок виробничого навчання – організаційна форма, яка забезпечує розв’язання єдиного дидактичного завдання всією групою учнів у однакових навчально-виробничих умовах (навчально-виробничих майстернях, навчально-виробничих цехах).

Методика виробничого навчання повинна відповідати закономірностям процесу здобуття учнями виробничо-технічних знань, вмінь та формувати в них технологічні інтереси, здібності і навички, виховувати правильне відношення до праці, повагу до колективу, дисциплінованості, організованості праці.

Кожний тип уроку виробничого навчання має свою структуру. Під структурою уроку розуміють певну послідовність кроків, етапів діяльності майстра та учнів, спрямованих на виконання навчально-виробничих завдань уроку. Сукупність структурних елементів орієнтована на досягнення основної мети уроку в цілому, проте, кожний елемент уроку має свою будову і зміст, які визначаються пізнавальними, навчально-виробничими завданнями на кожному його етапі. В уроках виробничого навчання розрізняють зовнішню і дидактичну структуру. Зовнішня структура охоплює вступний інструктаж; основну частину – вправи (самостійну роботу) учнів і поточне інструктування їх майстром; заключний інструктаж. Дидактична структура містить цільову установку на заняття; актуалізацію знань і досвіду учнів; формування орієнтовної основи дій учнів і відпрацювання нових способів дій; застосування освоєних засобів дій; підбиття підсумків.

Зовнішня і дидактична структура пов’язані між собою як ціле та частина. Кожний елемент дидактичної структури заняття треба розглядати з позиції діяльності майстра і учнів.

Методика проведення вступного інструктажу

Вступний інструктаж починається з повідомлення нової теми і мети уроку. Далі майстер проводить опитування учнів для перевірки або актуалізації їх знань за матеріалами попереднього уроку.

Наступний крок – викладення нового матеріалу - проводиться поєднанням пояснення і демонстрації трудових прийомів. Використовуються інструкційні карти, за допомогою яких аналізується порядок виконання вправ. Майстер наводить можливі типові помилки учнів, показує причини їх виникнення і способи попередження. Під час демонстрації трудових прийомів спочатку майстер показує робочий прийом у такому темпі, в якому його виконують у виробничому процесі, а далі - в уповільненому темпі із зупинками на окремих трудових діях. Показ супроводжується демонструванням плакатів, зразків, інструкційних карт, схем, виконанням операцій на комп’ютері, поясненням і обґрунтуванням кожної дії. Після показу трудових прийомів та пояснення їх виконання проводяться тренувальні вправи. Окремої уваги потребує пояснення правил безпеки праці. Інструктаж завершується закріпленням і перевіркою засвоєння учнями навчального матеріалу. Опитування тут має практичне спрямування. Учням пропонують, наприклад, відтворити показані прийоми, повторити правила організації праці, провести певні розрахунки, знайти необхідні дані в таблицях, повторити правила організації праці та її безпеки. До роботи учні приступають лише після того, як майстер переконався, що більшість учнів зможуть успішно розпочати її. Якщо більшість учнів не можуть відтворити показані прийоми або припускаються помилок, то показ повторюється, поки всі учні не засвоять потрібних прийомів.

Методика проведення поточного інструктажу

Основна частина заняття – вправи - передбачає формування (відпрацювання) нових способів їх виконання і застосування (закріплення, розвиток, поглиблення) основних способів виконання.

Під час опрацювання нових способів виконання вправ майстер організує виконання вправ і прийомів, здійснює індивідуальне і колективне інструктування учнів, повторно показує і роз’яснює прийоми на робочих місцях.

Значне місце посідає робота з документацією. Елементи дидактичної структури заняття, що стосуються закріплення, розвитку і поглиблення учнями засвоєних вправ, у діяльності майстра основуються на організації вправ та виконанні трудових операцій, управлінні технологічними процесами. Майстер скеровує свої зусилля на забезпечення якості і продуктивності навчально-виробничої праці учнів, стимулює їх до самостійності і самоконтролю в роботі, заохочує до творчого виконання завдань.

Поточне інструктування проводиться майстром виробничого навчання переважно індивідуально у формі цільових обходів робочих місць учнів.

Перший обхід проводиться після вступного інструктажу і розміщення учнів по робочих місцях. Майстер перевіряє, чи всі учні приступили до роботи. Якщо ні, то з’ясовує, що заважає учням розпочати роботу.

Під час другого обходу майстер з’ясовує правильність організації робочих місць, ступінь засвоєння учнями показаних прийомів, раціональне використання матеріалів, інструментів, дотримання правил охорони праці.

Наступні цільові обходи проводяться під час виконання учнями вправ. Тут увага майстра зосереджується на роботі кожного учня, але особливо на діяльності слабких учнів. Виявивши помилкові дії учня, майстер додатковими запитаннями допомагає йому самому знайти свою помилку і відшукати шляхи її усунення.

Якщо при виконанні вправ помилкок припускається значна частина учнів групи, майстру слід провести додатковий колективний інструктаж. Він припиняє роботу всіх учнів і проводить додаткові роз’яснення. Допущенні помилки, причини і способи їх усунення аналізуються разом із учнями. При цьому повторно показуються і роз’яснюються недостатньо засвоєнні учнями трудові прийоми.

Методика проведення заключного інструктажу

Підсумкову частину уроку виробничого навчання називають заключним інструктажем. Заключний етап уроку треба будувати так, щоб учні засвоїли на ньому щось нове, закріпили свої знання і збагатили досвід. Це активна бесіда, основним змістом якої є аналіз навчальної роботи, проведеної за день.

Майстер аналізує, як пройшло заняття, яких навчальних результатів досягла група і окремі учні; вказує на помилки, порушення трудової і технологічної дисципліни.

Головне – зорієнтувати учнів на закріплення успіхів і подолання допущених недоліків у наступній роботі. Значне місце під час проведення підсумку заняття має бути відведене аналізу дотримання учнями правил охорони праці. Оцінювання робіт відбувається, насамперед, з урахуванням їх якості і термінів виконання. Виставлені учням оцінки майстер обов’язково повідомляє.

Практикується виставлення так званих комплексних оцінок: за знання питань теорії та раніше вивченого матеріалу; вміння застосовувати знання на практиці; правильність виконання прийомів; дотримання вимог охорони праці; підтримання на робочому місці встановленого порядку; самостійність у виконанні завдань; якість виконаної роботи. Практика свідчить, що комплексне оцінювання роботи підвищує інтерес учнів до виконання завдання.

Таким чином, головна мета уроків виробничого навчання – навчити майбутніх робітників правильно і якісно виконувати основні трудові прийоми, формувати навички швидкості і точності їх виконання, а також уміння планувати свою працю.