Методика використання тестів...

Найважливіші положення тестового методу контролю

                  У науку слово «тест» потрапило вже з англійської мови, де означає «випробування, проба, перевірка». За словником, тест - це стандартизоване, часто обмежене в часі випробування, призначене для встановлення кількісних і якісних індивідуально - психологічних відмінностей. Цей термін був введений Р. Кеттелла, а перший тест створив видатний англійський вчений Френсіс Гальтон, родич Дарвіна.  Фрейд і Юнг згодом дуже багато що запозичили з методики Гальтона.

                   Торкаючись питання методики використання тестів для контролю результатів навчання учнів необхідно згадати про основні функції перевірки і оцінки результатів навчання. Виділимо серед них:

 • обліково-контрольну (інформаційну), яка систематично дозволяє вчителю фіксувати результати навчання і судити про успішність кожного учня, його досягнення та недоліки у навчальній роботі;

 • контрольно - коригуючу (діагностичну), яка забезпечує зв'язок «учитель - учень», для внесення корективів у методику навчання, перерозподілу навчального часу між різними питаннями теми тощо, дозволяє здійснювати діагностику причин відставання школярів;

 • навчальну, яка в результаті допомагає повторити матеріал, акцентувати увагу учнів на головних питаннях і найважливіших світоглядних ідеях курсу, показує на типові помилки, що сприяє закріпленню і поглибленню знань учнів;

 • виховну (мотиваційну), яка стимулює учнів до подальшої навчальної роботи, поглиблення своїх знань, розвиває в школярів уміння самоконтролю та самооцінки;

 • атестаційну, яка пов'язана з характеристикою рівня навченості учня, є основною його атестації, а також найважливішим компонентом атестації роботи вчителя освітньої установи.

Класифікація тестів

 Розрізняють:

 1. За процедурою створення:

 -Стандартизовані;

 - Не стандартизовані.

 2.За засобами пред'явлення:

 - Бланкові;

 - Предметні;

 - Апаратурні;

 - Практичні;

 - Комп'ютерні.

 3. За спрямованістю:

 - Тести інтелекту;

 -  Особистісні;

 - Тести досягнень.

 4. За характером дій:

 - Вербальні;

 - Невербальні.

 5. За провідною орієнтацією:

 - Тести швидкості (містять прості задачі);

 - Тести потужності або результативності (містять важкі завдання);

 - Змішані тести (завдання різного рівня складності).

 6. За ступенем однорідності завдань:

 -Гомогенні;

 - Гетерогенні.

 7. За об'єктивності оцінювання:

 - Об'єктивні;

 - Проективні тести.

 8. За спеціалізацією:

 - Широкоорієнтовані, що дозволяють оцінити ефективність процесу навчання, ступінь освоєння учнями системи знань, умінь і навичок у ході навчального процесу;

 - Вузькоорієнтовані, спрямовані на виявлення досягнень учнів у процесі освоєння окремих предметів, окремих тем і т.д.

 9. За цілями використання (тільки для тестів у системі освіти):

 - Попередній (визначає знання на початку навчання);

 - Тест прогресу, досягнутого в процесі навчання;

 - Діагностичний тест. Мета тесту - визначення труднощів навчання.

 - Сумуючий тест (містить питання, що представляють більш високий рівень складності),

 10. За широтою використання (тільки для тестів у системі освіти):

 - Для використання вчителем;

 - Для використання групою вчителів, або адміністрацією освітньої установи;

 - Для цілей відбору і формування груп;

 - Для атестації учнів.

 11. За формою:

 - Тести закритого типу (завдання з вибором вірної відповіді з набору пропонованих);

 - Тести відкритого типу (потребують детальної або короткої відповіді, яку учень висловлює довільно і самостійно)

Мета і функції  контролю знань

Процес навчання у  навчальному закладі спрямований на вирішення навчально-виховних завдань, кожне з яких характеризується дидактичною завершеністю. Обов'язковим компонентом цього процесу є контроль знань, умінь та навичок, тобто перевірка його результативності.

Головна мета контролю як дидактичного засобу управління навчанням - забезпечення його ефективності шляхом приведення до системи знань, умінь, навичок студентів, самостійного застосування здобутих знань на практиці, стимулювання навчальної діяльності студентів, формування у них прагнення до самоосвіти, самоперевірки, самооцінки роботи викладача.

Контроль знань учнів передбачає:

·        перевірку - виявлення рівня знань, умінь і навичок;

·        оцінку - вимірювання рівня знань, умінь і навичок;

·        облік - фіксування результатів у вигляді оцінок у журналі навчальних занять, відомостях.

Види і форми контролю знань

Положенням про організацію навчально-виробничого процесу у професійно-технічних навчальних закладах від  15.06.06 р. № 419 передбачено такі види контролю знань учнів[9]:

Поточний контроль   передбачає   поурочне  опитування  учнів, слухачів, проведення контрольних і  перевірних  робіт,  тематичне  тестування  та  інші  форми контролю,  що не суперечать етичним та педагогічним нормам.   

        Поточний контроль засвоєння знань у ході навчального процесу допомагає викладачу вияснити безпосередньо в ході заняття, наскільки дохідливо, зрозуміло викладає він інформацію, чи доступний учню прийнятий викладачем стиль подачі інформації.

На цей вид контролю звичайно неможливо виділити багато часу. Результат необхідно одержати в ході або безпосередньо після його проведення. Тому, для поточного контролю необхідно використати способи, при яких найбільш ефективно використовується аудиторний час і забезпечується оперативність одержання результатів при великій кількості учнів.

Поточний контроль засвоєння - один з найбільш дієвих засобів стимулювання систематичної і активної навчальної діяльності учня. Для

цього виду контролю при комплексному двогодинному занятті звичайно виділяється певний час - 15-20 хв. Найбільш прийнятним для поточного контролю є спосіб, який забезпечує у відведений час охопити значну частину учнів, можливості повторення і закріплення інформації при активізації всіх учнів - ущільнене опитування.

При відсутності тестів поточний контроль проводиться ущільненим опитуванням або комбінованим контролем.

Тематичний контроль    -    застосовується   для   оцінювання навчальних досягнень учнів,  слухачів по завершенню вивчення  теми робочої навчальної програми.

     Педагогічні працівники, органи управління освітою, засновники  ПТНЗ  самостійно  обирають  форму поточного,  тематичного контролю  рівня навчальних досягнень учнів, слухачів.

     Проміжний контроль  передбачає семестрові заліки,  семестрову атестацію  (іспити),  річні  підсумкові  заліки,  річну  атестацію (річні   підсумкові  іспити),  проміжну  кваліфікаційну  атестацію (кваліфікаційний іспит), індивідуальні завдання учням, слухачам.

     Вихідний контроль    передбачає    державну    кваліфікаційну атестацію,  яка  включає:  кваліфікаційну   пробну   роботу,   яка відповідає    вимогам    освітньо-кваліфікаційної   характеристики випускника ПТНЗ (далі  -  освітньо-кваліфікаційна  характеристика) відповідного  кваліфікаційного  рівня;  державний  кваліфікаційний іспит або захист дипломної роботи,  проекту чи творчої роботи,  що  їх замінює.

У процесі навчання застосовуються такі форми і способи контролю знань:

>усне, письмове, комбіноване, експрес-опитування (ущільнене опитування);

>диктант, контрольна, практична, лабораторна роботи;

>індивідуальне завдання (доповідь, реферат);

>складання ситуаційних задач, кросвордів;

>проведення семінарів, вікторин, тематичних вечорів, конференцій,  конкурсів;

> тестовий контроль

>іспити;

Переваги тестового контролю

ü         Об'єктивність - незалежність результатів тестування від особистих стосунків викладача та учня.

ü         Простота процедури запису (введення) відповіді, незалежність оцінки від техніки письма.

ü         Кількісні критерії оцінки - наявність кількісних показників для визначення повноти та глибини засвоєння матеріалу.

ü         Простота та формалізованість процедури визначення оцінки -можливість її здійснення технічним пристроєм.

ü         Чіткість та однозначність формулювання умов тестових завдань - що забезпечує однозначність сприйняття учнями їх змісту.

ü         Рівні вимоги до знань та умінь учня шляхом використання в тесті завдань однакової складності, обсягу та змісту.

ü         Забезпечення необхідної повноти охоплення знань та умінь, що контролюватимуться під час перевірки.

ü         Можливість одночасної перевірки значної кількості учнів.

ü         Можливість багаторазового повторення умов перевірки, для з'ясування змін в рівні підготовки.

ü         Орієнтація на сучасні освітні технології - використання комп'ютерних навчальних і контролюючих систем.

ü         Універсальність - охоплення всіх етапів процесу навчання.

ü         Багатофункціональність - контроль, діагностика, корекція навчального процесу.

ü         Охоплює контролем великий обсяг матеріалу.

ü         Упродовж досить обмеженого часу може бути перевірена якість знань, навичок у зазначеної кількості учнів.

ü         Можливий контроль знань, умінь, навичок на необхідному, заздалегідь запланованому рівні.

ü         Реальним є самоконтроль.

ü         Увага учня фіксується не на формуванні відповіді, а на осмисленні її суті.

ü          Створюють умови для постійного зворотного зв'язку між учнем  і викладачем.

Втім, слід зазначити, що ці переваги існують лише при дотриманні технології розробки тестів.

Недоліки тестового контролю

ü Ймовірність випадкового вибору правильної відповіді.

ü Можливість при застосуванні тестів закритого типу оцінити тільки кінцевий результат (правильно-неправильно), у той час як сам процес, що призвів до нього, не розкривається.

ü Психологічний недолік - стандартизація мислення без врахування рівня розвитку особистості;

ü Велика затрата часу на складання необхідного "банку" тестів, їх варіантів, трудомісткість процесу.

ü Тести не сприяють розвитку мови.

Загальні вимоги до тестових завдань

Вимоги до тестів, узагальнені та адаптовані з урахуванням умов і традицій нашої національної освіти.

Наведені нижче вимоги до тестів виходять з того, що тест - це система. Якщо вимоги до нього не відповідають науково обґрунтованим вимогам до системи, тоді сам тест не відповідає вимогам до тестів і не може бути якісним.

1.Завдання в тесті повинні бути специфічної форми.

2.Завдання повинні містити лише один елемент знання та мати кількісні характеристики якості: коефіцієнти складності, валідності тощо.

3.Завдання повинні розміщуватися в порядку зростання їх складності (крім психологічних та ситуаційних тестів).

4.Тест повинен бути валідним за обсягом та містити загальну й окремі інструкції до виконання кожної групи нетипових за формою завдань, тобто мати відповідний дизайн.

5.Тест повинен мати надійні та валідні за всіма параметрами характеристики якості, оформлені, наприклад, у вигляді статистичного сертифіката.

Належність до предметної сфери (предметна чистота).

Для забезпечення предметної чистоти тестових завдань, зміст, що буде перевірятися в процесі тестування, повинен бути добре впорядкований, забезпечуючи системність за ознаками:

■обсягом інформації;

■рівнем засвоєння;

■структурою знань.

Стислість тестового завдання:

ü зміст тестового завдання повинен бути обмеженим 7+2 порціями інформації, тому що в короткочасній пам'яті людина може утримувати саме таку кількість інформації, що безпосередньо доступна для переробки та ухвалення рішення;

ü формулювання змісту тестового завдання повинно забезпечувати його засвоєння студентом після першого читання.

Ясність і чіткість:

ü тестове завдання повинно бути семантично осмисленим, тобто значення окремих слів повинні бути однозначними. Тому тестове завдання конструюється завжди у вигляді ствердження, а не питання. В основі його повинно лежати істинне ствердження.

ü на перше місце в тестовому завданні ставиться ядро визначення поняття в природній будові мови.

Коректність.

У змісті завдання не повинно бути суперечливих тверджень.

Суперечливість - одна з ознак нелогічності мислення людини, яка полягає в тому, що в одному і тому ж міркуванні про той самий предмет, узятий той самий час і у тому самому відношенні, висловлюються протилежні, або суперечливі ствердження, що виключають одним одного.

Стислість за часом:

üзагальний час виконання одного завдання - не більше однієї хвилини (час фіксується);

üуникати громіздких обчислень при тестуванні - застосовувати тільки усний рахунок.

Наявність диференціюючої міри складності тестового завдання. Тестове завдання повинно мати визначену певну міру трудності:

üапріорну (незалежну від досвіду), визначену експертами при конструюванні;

üемпіричну, оцінювану за результатами експерименту на певній вибірці студентів (критерій істини).

Показники ефективності тестів

Дидактичні можливості тестового контролю можуть бути реалізовані при виконанні певних умов до складання тесту (контролюючої програми). Якісний тест повинен задовольняти таким вимогам:

ü достовірність;

ü валідність;

ü надійність;

ü повноцінність;

ü практичність.

Критеріями достовірності тесту є його зміст, актуальність, чітко визначена конструкція та передбачуваність результатів.

Найбільш важливою з них є валідність тесту, яка означає, що за його допомогою вимірюються саме ті знання, уміння та навички, для оцінки яких він призначений. Валідність тесту оцінюється за трьома характеристиками:

ü функціональність, яка означає, що дії учнів при виконанні тестових завдань повинні співпадати за більшістю показників з тими, які повинні контролюватись за їх допомогою;

ü змістовність - для виконання тесту учень повинен використовувати знання саме того навчального матеріалу, засвоєння якого перевіряється за його допомогою;

ü прогностичність- інформація, що отримана при аналізі результатів виконання тесту, повинна містити достовірні дані для визначення змісту та прогнозування результатів наступної роботи.

Надійність - це ступінь, до якого тесту можна довіряти з точки зору одержання такого ж результату при повторному тестуванні того ж самого учня, або давати достовірну інформацію про навчальну цінність змінних навчальних факторів, які підлягають вимірюванню.

Надійність тесту полягає в тому, що наступне виконання тесту одним і тим самим студентом повинно давати практично однакові результати.

Тест вважається повноцінним, якщо він містить відповідну пропорцію матеріалів з усіх аспектів його змісту. Наприклад, іспитовий тест повинен містити близько 60 питань. Для професійних тестів число елементів повинно бути ще більше - від 100 до 120.

Практичність тесту визначається декількома факторами. По-перше, дуже зручно, коли тест надрукований у вигляді буклету і таким чином його можна використовувати десятки разів. Підрахунок результатів тесту повинен бути максимально спрощеним. З іншого боку, тест має бути зручним і для учнів. Інструкції до нього повинні бути максимально чіткими й точними. Ці критерії практичності тесту набувають ще більшої ваги, коли йдеться про тестування великої кількості претендентів у процесі конкурсного відбору[2].

Простота тесту - це тестові завдання повинні мати чіткі, зрозумілі для кожного формулювання та відповідати можливостям студентів, для яких вони застосовуються.

Основні форми тестових завдань

У системі роботи педагога діагностика та оцінювання рівня знань учнів займають одне з найважливіших місць. Основне призначення діагностики знань та рівня професійної компетентності учня полягає у наданні необхідної інформації педагогу для корекції його професійної діяльності, сприяє активізації самооцінки його власної діяльності.

Засоби діагностики знань та професійної компетентності учнів базуються на використанні технології тестового контролю, що включає такі технологічні етапи:

-     створення системи базових тестових завдань;

-     конструювання тесту з базових тестових завдань;

-     проведення тестування;

-     аналіз результатів тестування.

Створення системи базових тестових завдань є вирішальним моментом при конструюванні ефективних тестів. Тому питання щодо технології розробки тестових завдань є дуже важливим.

Фахівці з педагогічних вимірювань [1] за формою тестові завдання розподіляють на чотири основні групи.

Група перша. Тестові завдання з вибором однієї (кількох) правильних відповідей.

Ця група має ряд переваг:

-     прискорений процес тестування;

-     простота обчислення підсумкових балів учнів;

-     можливість охоплення всього змісту вивченого матеріалу;

-     універсальність, оскільки зміст практично будь-якої дисципліни піддається трансформації в завдання з вибірковими відповідями;

-     обґрунтованість підсумкової оцінки учня.

Серед недоліків завдань першої групи найчастіше трапляються:

-     ефект угадування;

-     негативна роль неправильних відповідей, що іноді призводять до запам’ятовування учнями помилкових відповідей.

Для ускладнення таких тестів можна включати не одну правильну відповідь, а декілька (наприклад, із 7 запропонованих відповідей правильних 4-5), або використовуючи дистрактори (це неточні, але дуже схожі на правильні, неповні та дуже правдоподібні відповіді).

Серед найбільш популярних:

-     Вибір з декількох варіантів (одне запитання має декілька схожих відповідей, де необхідно знайти одну правильну). Наприклад,

1.     Орфоепічна норма це –

1.     Правильна передача звуків на письмі

2.     Правильне вживання розділових знаків

3.     Правильна вимова звуків та звукосполучень

4.     Правильний запис тексту в фонетичній транскрипції

Вибір правильної відповіді породжує істинне судження, а вибір неправильної – хибне. Логічною основою такої операції є закон виключення третього, вперше сформульований ще Аристотелем. Отже, кожне тестове завдання такої форми мусить обов’язково містити правильну відповідь (відповіді). Таку правильну відповідь тестологи називають «ключем» (англ. «key»), оскільки вона ніби відмикає двері до виконання тестового завдання й отримання учасником тестування бала (балів).

Крім ключів (правильних відповідей), у тестових завданнях цього типу обов’язково повинні бути наявні неправильні відповіді, так звані дистрактори. Їх роль стає зрозумілою вже з назви, оскільки слово «дистрактор» походить від англ. «to distract» – «відволікати». Вони відволікають увагу учасників тестування від ключів, що дозволяє розрізнити рівень навчальних досягнень тестованих. За законами тестології на кожен ключ повинно припадати від трьох до п’яти (але не менше трьох!) дистракторів, інакше тест буде не валідним, оскільки занадто високим стає ймовірний процент примітивного вгадування ключів навіть тими учнями, які не знають правильних відповідей.

У тестових завданнях із вибором однієї або кількох правильних відповідей не може бути варіантів «правильної відповіді немає», «всі відповіді правильні» або «всі відповіді неправильні».

Група друга. Тестові завдання на встановлення відповідності.

 - Добери пару (необхідно добрати до кожного з наведених термінів правильне визначення).

Завдання цього типу зазвичай складаються з інструкції та поданої у двох колонках інформації, яку позначено цифрами (ліворуч) і буквами (праворуч). Під час виконання завдання треба встановити відповідність інформації, позначеної цифрами і буквами, тобто утворити логічні пари між певними  фактами, розміщеними у двох колонках.

Учневі пропонується приблизно така інструкція: „До кожного рядка, позначеного цифрою, доберіть відповідник, позначений буквою, і запишіть відповідь у такому вигляді: 1-В, 2-А тощо”.

Для зменшення ймовірності простого вгадування логічних пар до тестових завдань цієї форми закладаються один-три додаткових дистрактори, тобто лівий стовпчик (позначений цифрами) у завдання такого типу зазвичай буває меншим за правий (позначений літерами).

Наприклад,

-      1. Установіть відповідність між типами словників і призначенням їх.

Словники 1. Етимологічний 2. Російсько-український. 3. Орфографічний. 4. Словник неологізмів 5. Фразеологічний 6. Частотний словник 7. Тлумачний. 8. Орфоепічний

Призначення словника  А. Словник подає правила нормативної вимови голосних і приголосних звуків у словах, ураховуючи особливості сучасного літературного наголошування. Б. Основне призначення словника – бути довідником з орфографії (граматичні форми змінюваних слів наведено в такому вигляді, який цілком відбиває чергування, спрощення або подвоєння). В. Словник з достатньою повнотою подає синонімічне багатство української мови. Г. У словнику наведено слова і словосполучення найуживанішої лексики сучасної російської й української мов усіх стилів і підстилів. Ґ. Словник є універсальним довідником із сучасної української мови, у якому стисло розкривається значення слів і їхніх відтінків. Д. Словник де зібрано усталені звороти, яким дається тлумачення і стилістична характеристика.). Е. Словник де  розкривають походження слова          Є.  Словники тлумачного типу, в яких зібрані слова, що недавно з'явилися в мові          Ж . У словниках цього типу до кожного  слова наведено асоціації.          З.  Словник сучасної української публіцистики, який відтворює лексичний склад мови періодичних видань з повними статистичними характеристиками вживаності кожного слова.

Група третя. Тестові завдання на встановлення послідовності.

У тестових завданнях на встановлення послідовності передбачається відновлення учнем певної логічної, хронологічної або іншої послідовності.

Наприклад,

Розташуйте реквізити характеристики у послідовності типовій для даного документа:

підпис посадової особи,

назва виду документа,

 текст документа

заголовок.

Група четверта. Тестові завдання на вписування короткої правильної відповіді.

Тестові завдання цього типу сформульовані так, що не містять готової відповіді. Кожен учень має вписати свою відповідь у спеціально відведеному для цього місці. Після виконання цієї операції утворюється істинне або хибне висловлювання.

Вчителю слід пам’ятати, що фахівці не радять починати це завдання саме з лакуни (пропуску для вписування правильної відповіді). Краще розташувати місце для вписування короткої правильної відповіді в середині або наприкінці завдання.

Інструкція для таких завдань: „Впишіть правильну відповідь у відведеному для цього місці”.

Основне завдання такого типу тестів – оцінка здатності учня до розуміння, аналізу, синтезу та вміння робити висновки на основі наданого матеріалу.

Наприклад

1.     Лист - це…

2.     За функціональними ознаками  службові листи поділяються на…

3.     За кількістю адресатів розрізняють листи …

4.     Службові листи пишуться або друкуються на…

5.      Основні реквізити листа за державним стандартом  такі:…

6.     Дату (день, місяць, рік) записують здебільшого…

7.     На бланках дату листа ставлять…

 Вибір форми тестового завдання визначають специфіка змісту предмету та мета створення тесту. Кожна з форм запропонованих завдань має свої переваги та недоліки. Розробка тестових завдань здійснюється відповідно стандартизованих вимог. Завдання на вибір відповіді більш зручні для підсумкового контролю, тому що мають статистичні переваги в оцінюванні результатів. Якість тестового завдання як основної структурної одиниці тесту має неабияке значення для забезпечення об’єктивності його результатів. Тому знання та застосування різних видів тестових завдань, їх призначення та особливостей складання є обов’язковою складовою педагогічної майстерності викладача та майстра виробничого навчання.

Психологи стверджують - учень приходить до професійно-технічних навчальних закладів із закладеними ще в середній школі трьома переконаннями:

Критично-логічний (навчання – це нелегка справа, то як можна вчитися цікаво і легко?).

Інтуїтивно-емоційний (я дурний і ніколи з цим не дам собі ради).

Критично-моральний (навчання – важка праця, то, може, краще й не витрачати зусиль?).

Тому саме тестові завдання можуть стати шляхом до взаєморозуміння між учнем та педагогом, бо вони показують з якими прогалинами в знаннях приходять до нас учні та наскільки результативним став процес навчання в навчальному закладі